У зв’язку з військовими подіями на сході країни найбільший регіон України дедалі частіше згадується в ЗМІ як чергова ймовірна територія збройного протистояння. Описують драматичні сценарії, окреслюють карти можливого розпаду країни. Українські силовики говорять про Харків як про надійний форпост. Ворог —як про об’єкт найближчого вторгнення.
Тим часом у мирному регіоні вже давно немає мирного життя. За рік у Харківській області скоєно десятки вибухів, у результаті деяких і поранені, й загиблі — ні в чому не винні люди. А ще правоохоронні органи заявляють про сотні вилучених стволів, боєприпасів, про багато терактів та диверсій, яким запобігли.
Зустрітися з радником голови Харківської облдержадміністрації з питань взаємодії із правоохоронними органами Сергієм Михайловичем Стороженком вдалося тільки в неробочий день — іншого часу на спілкування із пресою в нього просто немає. Але, попри вихідний, до його кабінету раз у раз заходять люди як у цивільному, так і у військовому екіпіруванні. З уривків фраз, що доносяться через двері, неважко здогадатися: питання вирішують серйозні, державно значущі. Тут, як ніде, починаєш розуміти, відчувати, що дощовий мирний пейзаж за вікном можуть у будь-який момент змити темні фарби суворого часу.
— Сергію Михайловичу, багато бажаючих було обійняти посаду радника голови Харківської облдержадміністрації з правових, точніше, напевно, сказати, — військово-правових питань?
— Не думаю. Занадто велике коло турбот і величезний тягар відповідальності. Питання доводиться розв’язувати не повсякденні, не стандартні, а, якщо хочете, історичні — бути чи не бути нашій державі.
— Сказати, що Харківщина — один із найнапруженіших регіонів країни, — нічого не сказати. Сьогодні це передовий край, кордон між мирним життям і війною. І ця так звана гібридна війна все частіше вривається в наш дім. Гинуть, отримують страшні каліцтва мирні люди, мало не щодня чуємо про вибухи, теракти й диверсії. У суспільстві зростає напруженість...
— Тільки-но закінчилася нарада військових комісарів, військових інженерів та інших категорій військових і цивільних фахівців з організації оборони міста.
— Питання стояло саме так — оборона міста?
— Саме так, адже давно відомо: хочеш миру — готуйся до війни. Ми ні на кого не нападаємо, нікому не нав’язуємо свої ідеї, своє прагнення жити в загальній сім’ї європейських народів. Не ми вторглись на територію іншої країни, а відносно нашої країни здійснюється інтервенція. У вкрай злісній, агресивній формі з неприкритим бажанням знищити нашу державу. Сьогодні, ще раз підкреслю, вирішується головне питання всіх наших попередніх десятиріч — бути чи не бути нашій незалежній державі. Ту свободу, яку ми здобули на початку 90-х минулого сторіччя, сьогодні треба обстояти й надати їй нового стандарту якості. І рівню життя людей, і політичному, державному устрою, і ступеню взаємодії із провідними європейськими інститутами. Вирішується це архіважливе питання патріотами як на фронті, на територіях імовірної небезпеки для України, так і в державних установах. Справжніми патріотами, а не тими, хто рядиться в патріотичні строї й намагається розхитувати ситуацію усередині країни.
Тому ми щойно провели цю дуже серйозну нараду за дорученням голови Харківської облдержадміністрації Ігоря Львовича Райніна. І хочу зазначити, що його учасники — і офіцери, й цивільні фахівці — цілком усвідомлюють, яка величезна відповідальність на них покладена. Наголошую: усі ми разом зробимо все для того, щоб Харків залишався мирним українським містом.
— Численні диверсії, теракти в Харкові, на території області. На кого вони націлені, на що розраховані?
— Харків — особлива мета терористів, розвідувально-диверсійних груп. І ризик постраждати в терористичній атаці в місті сьогодні дуже великий. Ці атаки націлені проти найактивнішої частини харківського населення. Проти тих, хто не на кухні обговорює й чорнить дії Президента країни, уряду, керівництва регіону, а хто своєю цивільною позицією робить усе для того, щоб Харків був мирним українським містом. Щоб на бойових позиціях також була відчутна допомога Xарківського регіону в матеріально-технічному й іншому постачанні.
Сьогодні ворог хоче посіяти паніку й страх на нашій території. Тому не час нині для бездіяльного життя. З болем відзначаю, що люди в Харкові гинуть у результаті терористичних атак ще й через те, що, на превеликий жаль, не прислухаються до порад, застережень фахівців, не звертають уваги на ті ризики, про які говорять військові, правоохоронці. Багатьох жертв вдалося б уникнути, якби вони прислухалися вчасно до наших слів. Але багато хто в Харкові, на жаль, ще не усвідомив, що ми практично живемо на передовій.
— Ще одна важка тема для Харківщини. Близькість до Російської Федерації зблизила народи, скріпила їх усілякими узами. Харківські депутати не бажають визнавати Росію країною-агресором, харків’яни ж з острахом дивляться на схід, не бажаючи перетворити своє місто на поле битви.
— Україна не воює проти російського народу. Ми змушені відбивати агресію тієї ошуканої пропагандою частини російського суспільства, яка бачить в Україні, в українському народі свого ворога. Я не можу сказати, що в нас у Харкові є розгалужена озброєна мережа супротивника. Але, безумовно, є диверсійно-розвідувальні й терористичні групи, націлені на індивідуальний терор. Ми це знаємо. І правоохоронну систему Харківської області у зв’язку із цим приведено в належну бойову готовність. У керівництві харківських управлінь СБУ, МВС, в армійському керівництві сьогодні — професіонали високого рівня. Розкриття по гарячих слідах жахливого терористичного акту на проспекті Маршала Жукова — приклад того. І в цьому зв’язку я ще раз хочу твердо заявити: ми всіма силами й засобами захищатимемо свободу й незалежність народу України. Його вибір мирного європейського розвитку й високого стандарту якості життя.
А що стосується голосування депутатів, які не побажали визнати Росію країною-агресором... Знаєте, я, може, викличу вогонь на себе, але скажу щиро: завдання депутатів — берегти свою землю, свій народ, а не себе рідних і діяти всупереч інтересам народу й мирного життя. Але думаю, що здорові сили в цьому процесі незабаром візьмуть гору.
— Супротивники включення цього питання до порядку денного говорять про те, що результати голосування не мають жодної юридичної сили.
— Справді, не мають! Але не можна не погодитися з позицією голови Харківської облдержадміністрації І. Райніна, висловленою на сесії, яку коротко можна сформулювати так. Це рішення не несе правових наслідків, але дає змогу усвідомити рівень моральності в суспільстві, рівень морального ставлення до загрози, у результаті якої гинуть наші хлопці, а інші в цей час не можуть навіть дотягтися до кнопки голосування та відповістити на запитання, агресія це чи ні. І роблячи при цьому вид, що вони не розуміють, звідки на нас рухається ця армада.
— У деяких місцевих ЗМІ цей виступ назвали тиском на депутатів...
— Звернення із проханням заглянути собі в душу — це вважається тиском? Заклик Райніна бути моральним, бути патріотом — це тиск? Що може бути вище за свою країну, свою Батьківщину, свою родину, вище обов’язку захистити свою Батьківщину в годину важкого випробування? Нічого.
— СБУ ледь чи не щодня повідомляє про випадки диверсій, терактів, про затримання окремих агентів або терористичних груп. Але обиватель не вірить у серйозність загрози, вважаючи наївно, що це всього лише нагнітання пристрастей і страхів, щоб зміцнити владу силовиків.
— Рівень терористичної загрози в Харкові, повторюю, дуже високий. І часті випадки тероризму, диверсій — незаперечне підтвердження того. Потоком іде зброя з-за кордону, із зони АТО везуть зброю й проникають із нею вглиб території, попри всі блокпости. Хочу попередити мешканців прикордонних районів, що, переправляючи зброю таємними лісовими стежками, вони стають пособниками агресора, пособниками терористів і диверсантів. І якщо хтось думає, що нічого страшного в тому немає, що він комусь показав лісову дорогу, узяв на збереження чийсь згорток, — глибоко помиляється, відповідати доведеться за всією суворістю закону.
— У Харкові готуються масштабні антисемітські та ксенофобські акції. З такою заявою до керівників силових структур звернувся харків’янин, народний депутат Олександр Фельдман. Раніше лунали й інші заяви про акції цивільної непокори, голодні бунти...
— Знаєте, є реальна загроза, а є істерія деяких політичних діячів. Харків — багатонаціональне місто, де спокійно, мирно десятиліттями жили й шанобливо одне до одного ставилися всі національності: і росіяни, й українці, і вірмени, і євреї, й азербайджанці, і десятки інших національностей. Що я можу сказати на такі заяви? Не підігрівайте, добродії заявники, в такий спосіб інтерес до своїх персон, коли він слабшає. У Харкові ніколи не було проявів антисемітизму, навіть у найрадикальніших акціях.
А тим, хто кличе до голодних бунтів, я відповів би так. Ні, у Харкові ніхто не голодує. Так, життя стало важким, ми всі повинні затягти паски, усі без винятку. Бо йде війна. Бо починаються реформи. Бо всі попередні роки ніхто нічого не робив для того, щоб Україна стала нормальною європейською державою. Безперечно, війна не виправдання всього. Але це реальність, з якої ми змушені рахуватися, яка виснажує багато наших сил.
— Керівник фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко запропонував РНБО поширити дію закону про військово-цивільні адміністрації на території Харківської та Одеської областей. Що це означатиме у випадку затвердження такого плану для мешканців цих регіонів?
— Створення військово-цивільних адміністрацій на території цих двох областей — пропозиція вимушена. Бо, повторюю ще раз, у цих двох областях іде війна. Велика небезпека відкритого вторгнення. Дуже високий рівень терористичної загрози й ризиків для української державності. Що таке військово-цивільні адміністрації? Звичайно, це не орган демократичного управління. Це централізація влади в одних руках. Це змушений захід у відповідь на виклики й загрози. І я вважаю, що Ю. Луценко, як кажуть в Україні, «має рацію». Над нами справді нависла серйозна загроза.
— Сергію Михайловичу, ідея створення «ХНР» — це ще не в минулому?
— Харків був, є й буде мирним українським містом. У цьому односстайні й міська, і обласна влада. Й іншому не бувати. Харків’яни зуміють обстояти своє місто. В цьому я точно впевнений.

Харків.

З ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»:

С. Стороженко закінчив знаменитий Харківський юридичний інститут у 1972 році. Здобув блискучу освіту правознавця, юрист у третьому поколінні. Нинішній ректор цього навчального закладу В. Тацій говорить про нього як про одного з найкращих випускників. Майже двадцять років роботи в органах прокуратури. Заслужений юрист України. Повний кавалер ордена «За заслуги». Нагороджений іменною зброєю. З 1994 року — на роботі в органах виконавчої влади. Обіймав посади заступника голови обласної адміністрації при багатьох керівниках Харківщини завдяки насамперед високому професіоналізму й неабиякому організаторському таланту. Незаперечний авторитет у своїй справі. Із серпня 2014 року — радник голови Харківської облдержадміністрації з питань взаємодії із правоохоронними органами. Кандидат наук. Має вищу спортивну освіту за фахом «олімпійський і професійний спорт». Серед заслуг у цій галузі — впровадження в Україні провідних спортивних європейських футбольних програм.

Фото надане автором.