Україна відроджує свою оборонну промисловість. Для цього є можливості й кадри. Але не вистачає єдності в розумінні проблеми та координації з боку держави. Такого висновку дійшли учасники круглого стола, на якому обговорювали стан і перспективи вітчизняного ОПК.
Щоправда, директор військових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Микола Сунгуровський зазначив, що оборонно-промисловий комплекс (у класичному розумінні) є тільки в КНР і Росії. А в нас — це низка оборонних підприємств. І все-таки вітчизняний ембріон для відродження воєнпрому збережений і росте. Війна на сході нашої країни змусила державу подивитися на нього як на перспективне дитя. До весни минулого року наша «оборонка» практично не дихала. Проросійська влада свідомо перекривала їй кисень, знищуючи виробництво і технічну документацію. До того ж більшість комплектуючих були російськими. Нині в Укроборонпромі заявляють: організували вітчизняний випуск майже одинадцяти тисяч найменувань (30% від загального переліку деталей і матеріалів), які раніше поставлялись із РФ. Щодо інших змінили країну-імпортера.
У сторонніх спостерігачів постає цілком природне запитання: якщо Україна всі ці роки була активним експортером на світовому ринку озброєнь, то чому ми самі не можемо озброїти свою армію?
В Укроборонпромі на зауваження про експорт озброєнь парирують: мовляв, продавали здебільшого те, що залишилося після розпаду Союзу. Щоправда, на ринку озброєнь, окрім держконцерну, багато гравців від України. І контракти, що їх вони укладають, різні. Є й великі. Приміром, сучасної бронетехніки в Пакистан, Ірак, Таїланд. Утім, наш ОПК — це не тільки сто підприємств, які входять сьогодні до держконцерну, а й приватні учасники процесу. І всі вони у воєнній ситуації повинні працювати на одну мету — перемогу. А для цього має бути вироблена єдина стратегія і створений свій генштаб для «оборонки». Досі в Україні немає органу, який би координував діяльність підприємств усіх форм власності, що працюють на воєнпром. (Мінпромполітики нещодавно ліквідували.) До речі, немає в уряді й віце-прем’єра із силового блоку... Провисає питання державно-приватного партнерства. На тлі організаційного дисонансу часом ріже слух якість техніки, що її поставляють на передову. Як негативний приклад екс-депутат ВР Юрій Сиротюк згадав про КрАЗи для Нацгвардії. Мовляв, «бронюють» їх листами в 6 мм, які легко пробиваються, і встановлюють на них ярославський двигун...
Директор департаменту розробок і закупівлі ОВТ МО України Олександр Осипчук акцентував увагу на необхідності прискорити та збільшити обсяги ремонтованої техніки. Докорив тим, що досі підприємства Укроборонпрому не перейшли на тризмінну роботу (як про те рапортував уряд). На що перший заст. гендиректора концерну Сергій Пінькас відповів: перейдуть на три зміни, як тільки буде замовлення, і всі потужності заводів будуть завантажені.
У свою чергу ОПК просить МО (як основного замовника й розпорядника бюджетними коштами) і Генштаб сформулювати чітке завдання: скільки потрібно одиниць техніки та озброєнь для потреб оборони. І тоді можна буде порівняти потреби з можливостями.
Нагадаємо, Державне оборонне замовлення на поточний рік оприлюднили лише в лютому. При цьому конкретики щодо того, що Україна може робити сама, а що й у кого необхідно закупити, немає.
Експерти говорять про необхідність проведення інвентаризації оборонного виробництва та аналізу на відповідність вимогам сучасної війни його продукції. До речі, за словами Миколи Сунгуровського, ще будучи президентом, Віктор Ющенко видав розпорядження про проведення аудита оборонних підприємств разом із представниками країн-членів НАТО. І тоді це «ЦУ» глави держави було спущено на гальмах.
Що стосується імпорту, то представники Міноборони нарікають на дорожнечу закуповуваних зразків. У відповідь спецекспортери справедливо зауважують: нова зброя дешево коштувати не може. До того ж її закупівлі прив’язані до валюти. А за її курс у нас відповідає Нацбанк.
З дискусії на тему сьогодення й майбутнього українського воєнпрому випливає: привести ОПК до єдиного знаменника і змусити продуктивно працювати на перемогу без політичної волі, єдиної державної концепції та управління буде складно.
Продовження теми читайте в найближчих номерах газети.
