Профільний комітет Верховної Ради рекомендував МОН доопрацювати проект постанови Кабінету Міністрів щодо деяких питань затвердження рішень вчених (науково-технічних) рад про присвоєння вчених звань з урахуванням зауважень парламентаріїв та представників академічної спільноти.
Голова Комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич запропонувала замість однієї постанови розробити два документи, адже Закон «Про вищу освіту» передбачає розмежування питань присудження вчених звань і порядку їх затвердження. Відповідно до п. 4 ст. 54 згаданого закону вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу. Присуджувати «професора» та «доцента» можуть також вчені ради наукових установ. Згідно з п. 19 ст. 13 закону міністерство встановлює порядок присвоєння вишами та науковими установами вчених звань науковим та науково-педагогічним працівникам. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки (тобто МОН) — у порядку, встановленому урядом. «Пропонуємо міністерству розглянути таку можливість, щоб проект постанови Кабміну стосувався саме порядку затвердження звань, а критерії їх присвоєння визначити наказом МОН», — підсумувала голова комітету. На її думку, це дасть змогу «послідовно розвивати такі критерії в часі», якщо нині академічна спільнота не готова до виконання вимог, запропонованих освітянським відомством у проекті постанови. На перехідний період можна їх послабити.
Парламентарії сформулювали свої зауваження до змісту документа й узагальнили пропозиції, висловлені керівниками вишів, академічних установ та радами молодих учених щодо нових вимог до здобувачів вчених звань. Найбільше заперечень стосувалося необхідності підтверджувати знання іноземної мови міжнародним сертифікатом; мати визначену кількість публікацій у виданнях, що індексуються у певних міжнародних наукометричних базах, а також пройти стажування за кордоном, узяти участь у міжнародній науковій конференції.
Комітет у своєму рішенні зазначив: «Вимоги щодо наявності документів, які підтверджують навчання (стажування), участь у роботі наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару) в країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку та (або) Європейського Союзу, є суто формалізованими, оскільки не визначають статус таких документів, рівень конференції, обмежують коло країн, де можна проходити навчання (стажування)...». Крім того, все це потребує чималих фінансових ресурсів. Тим часом чинна постанова уряду №65 практично забороняє працівникам ВНЗ виїжджати у закордонні службові відрядження. Тож участь у таких заходах — легка справа переважно для «грантоїдів».
«Комітет у жодному разі не ставить під сумнів те, що кандидати на присвоєння вчених звань мають володіти іноземною мовою, публікуватися у визнаних наукометричних базах і проходити стажування, — наголосила Лілія Гриневич. — Але треба реалістично виписати такі критерії в часі. І якщо передбачено закордонне стажування, треба одразу чітко визначити, якими засобами таке стажування буде забезпечуватись. І до яких нормативно-правових актів ми повинні внести зміни, щоб це було можливо».
Народні депутати рекомендували також уточнити й розширити перелік згаданих у проекті постанови міжнародних наукометричних баз та передбачити час, необхідний для входження вітчизняних видань до цієї мережі. До речі, на відміну від «мовно-сертифікатного питання», така пропозиція не викликала жодних заперечень з боку МОН. «У процесі громадського обговорення документа ми напрацювали дещо інші підходи, які в оприлюдненому проекті не відображені. До прикладу, щодо необхідності певного зменшення кількості публікацій у журналах, які індексуються в міжнародних наукометричних базах, — зазначила під час засідання комітету перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — Пропонуємо розширити перелік наукометричних баз, тому що згадані Web of Scіence і Scopus більшою мірою спрямовані на природничі науки, технічні, і меншою мірою враховують гуманітарні, суспільствознавчі дисципліни».
За її словами, обов’язкове міжнародне тестування з англійської МОН передбачило з огляду на інфляцію оцінювання та присутність корупційної складової при складанні відповідних іспитів у наших ВНЗ. Більшість народних депутатів та представників академічної спільноти, які були присутні на засіданні комітету, таку новацію не підтримали. Прихильником ідеї МОН виявився віце-президент НАПН Володимир Луговий (щоправда, він запропонував відтермінувати запровадження «мовної» вимоги). Не проти змін і народний депутат Олексій Скрипник, який нагадав, що чимало викладачів англійської в наших ВНЗ самі не здатні її скласти на більш-менш пристойному рівні. Його колега Олександр Співаковський запропонував як альтернативу міжнародному сертифікату розглядати викладання в зарубіжних університетах або наявність опублікованих на офіційних сайтах вишів відеолекцій іноземною мовою.
На переконання Лілії Гриневич, «треба диверсифікувати шляхи отримання такого знання. При вступі в аспірантуру, докторантуру передбачені іспити. І необхідно ставити питання, як зробити ці іспити достовірними, щоб вони насправді підтверджували рівень знання іноземної мови. Можливо, із залученням тих організацій, які видають міжнародні сертифікати».