На мітингу в селищі Вороновиця під Вінницею люди намагалися з’ясувати, хто відібрав у них шість гектарів землі. На цій площі земельні наділи мали майже 80 жителів селища. У кожного була невелика ділянка, по п’ять соток. Користувалися ними ще з середини 1990-х, сплачуючи земельний податок до селищної ради. Кажуть, минулої осені землю ще обробляли, а тепер дізналися, що вона вже належить іншим. Кожному з трьох нових власників дісталося по два гектари. Дізналися, щоправда, з чуток. Тому й зібралися перед селищною радою з вимогою до голови надати роз’яснення.
Селищний голова Вороновиці Віктор Стецький повідомив, що нових власників знає, але назвати їх відмовився. Пояснив землякам, що це конфіденційна інформація. Не повідомив, на якому етапі процес оформлення землі. Після мітингу кореспондент «Голосу України» в управлінні Держземагентства у Вінницькій області з’ясував: нові господарі вже навіть отримали документи, що посвідчують право власності. Шість гектарів розподілено між трьома особами рівними частками. Кожному дісталося по два гектари. Як так сталося, що у селян відібрали землю люди, які, за словами селищного голови, не є жителями села? На запитання, звідки вони, голова відповів учасникам мітингу: «Навіть не з Вінниці. Про це я дізнався зі своїх джерел. Але назвати не маю права».
Виходь до людей! Бо на вилах винесемо!
— Восени ми свої ділянки ще обробляли, а їх уже оформляли новим хазяям? — вигукували люди, звертаючись до селищного голови.
— А як бути ось цьому старому чоловікові без городу? — запитували односельці, звертаючи увагу на Василя Чвиркуна.
У нього, як розповіли земляки, двоє внуків — хлопчик і дівчинка. Їхні батьки померли. Дідусь оформив опіку і доглядає за ними. Живуть на його мізерну пенсію. Дещо мали з городу, а тепер його відібрали. У Вороновиці налаштовані обстоювати свою землю різними методами. Попередили селищного голову, якщо на їхніх ділянках з’являться «чужі», спочатку перекриють дорогу. Не допоможе — поїдуть в Київ до Президента. Кажуть, не пробачать такий жорстокий обман. Голова виправдовувався тим, що сам випадково довідався, що землю оформляють інші люди. Мотивував це тим, що ділянка знаходиться за межами селища. Тому селищна рада нею не розпоряджається. Радив людям звертатися до суду.
— Суд може повернути, а може й не повернути землю, — каже Віктор Стецький. — Це вже як вирішить суддя.
Права селищної ради не порушено. Тому у нас нема підстав звертатися до суду. Йдеться про кожного з вас. Ви й маєте позиватися.
Таке пояснення переповнило чашу терпіння присутніх. Вони почали обурюватися. Вигукували: «З ким ви, голово? З людьми, чи із злодіями?». Коли ситуація дійшла до точки кипіння, селищний голова подався до свого кабінету. Юрба пішла слідом у приміщення селищної ради. «Виходь! Не ховайся від людей, бо на вилах винесемо!..» — чути було крики у коридорах і на першому, і на другому поверхах селищної ради.
Доки викликали голову, житель Вороновиці Михайло Комарівський пояснив кореспонденту «Голосу України», як він і його односельці отримували землю.
— Ще на початку 1990-х працівникам тодішньої «Сільгосптехніки» роздали цю землю, по п’ять соток кожному, — каже Михайло Комарівський. — Я добре знаю, як це відбувалося, бо 27 років працював головним інженером. Тоді питання узгодили із селищною радою і приблизно 80 людей отримали ділянки. Наскільки знаю, було рішення селищної ради. Ми весь цей час сплачували податок. Тепер вирішили приватизувати наділи, а нам кажуть: то не ваша земля. На неї оформляють документи інші люди. Ось тоді й здійнявся бунт.
«Смачна» ділянка край дороги
Тим часом селищний голова повернувся з кабінету на подвір’я до людей. Пояснив, що рішення про виділення людям цих шести гектарів в архіві не знайшов.
— Але ж є квитанції про те, що ми сплачували земельний податок, — пояснила депутат селищної ради Олена Карасенко. — Тому маємо витребувати хоча б ці довідки. Віктор Стецький погодився надати такі документи кожному, хто звернеться із заявою.
Один з організаторів акції Сергій Моргун звернувся з пропозицією до депутатів ради. Попросив, щоб ті прийняли рішення про винесення цього питання на обговорення ради і від свого імені вимагали від правоохоронних органів порушення кримінального провадження про захоплення землі. Пропозицію підтримали.
Ділянка, про яку йде мова, приваблива тим, що знаходиться поруч з автомобільною трасою державного значення. Завжди гомінка дорога веде із західного регіону держави до південного. «Смачна» ділянка край дороги — так назвав один з учасників мітингу ці шість гектарів. Мешканці Вороновиці припускають, що новоявлені власники зведуть там, приміром, готельно-розважальний комплекс, куди запрошуватимуть подорожніх...
— Наш голова прийшов з бізнесу, — каже один з чоловіків, який відмовився назвати себе. — Я особисто не вірю, що без його відома відбирали нашу землю. Інакше, як могли у Вінниці знати, що ця земля не оформлена нами у власність?
Що радять юристи
Сергій Рябцун, начальник юридичного відділу Держземагентства у Вінницькій області:
— До нас в управління люди з Вороновиці приходили групами, тому фахівці управління разом зі мною вирішили виїхати на місце, щоб вникнути у суть проблеми, — каже Сергій Рябцун. — Спілкувалися з людьми у присутності селищного голови. Після тривалих розмов селищний голова пояснив, що один з нових власників висловив готовність добровільно відмовитися від своїх двох гектарів. Якщо це справді так, ми порадили селищному голові оформити ці два гектари у комунальну власність і рішенням селищної ради закріпити за тими, хто користувався розташованими на цих двох гектарах ділянками. Це реально і законно.
По-друге, радили віднайти в архівах документи, на підставі яких надавали землю. Нам пояснили, що тільки на дві ділянки знайшли рішення селищної ради про надання у користування. Але це не Державний акт, суд може не взяти такий документ до уваги. Питання в іншому. Селищний голова знав, що земля знаходиться у користуванні — 80 людей обробляють її, сплачують податки. Мав би повідомити про це в управління Держземагентства. Міг підказати людям про необхідність оформлення ділянок у власність. Це мінус і тим, хто користувався землею. Бо ж люди розуміли, що не мають на руках документів.
З приводу квитанцій, копії яких зараз люди збирають, щоб апелювати ними в суді, Сергій Рябцун зазначив, що, на жаль, їх недостатньо. На підставі квитанцій землю не повернути...
Вінницька область.
P. S. Коли матеріал було підготовлено до друку, автору публікації вдалося дізнатися з конфіденційних джерел, що на проекті відведення згаданої ділянки новим власникам є погодження селищного голови.
На знімку: землю відібрали навіть у Василя Чвиркуна, котрий оформив опіку над двома внуками, батьки яких передчасно пішли з життя.
Мітингувальники вигукували: «З ким ви, голово? З людьми, чи із злодіями?».
Люди тримали в руках плакати з вимогою повернути їм вкрадену землю.
Селищний голова Віктор Стецький (ліворуч) запевняє, що сам випадково дізнався, що земля перейшла у власність інших людей.
Фото автора.
