Німеччина — одна з найпотужніших держав Європейського Союзу — нині чи не найбільше переймається долею України, розв’язанням її проблем — і політичних, і економічних. Але чи таке вже безхмарне життя і її самої, які труднощі переживає суспільство ФРН і як долає їх?
Нині не лише соціологи, а й німецькі політики занепокоєні: громадяни старіють, виходять на пенсію, а кількість молодих, здатних їх замінити, дедалі зменшується. Тож, якщо не зросте потік трудових мігрантів з-за кордону, Німеччину очікують чималі проблеми.
Про те, як їх тут вирішують, розповідає власний кореспондент «Голосу України» у ФРН Наталія ПИСАНСЬКА (на знімку), яка щойно розпочала роботу в цій країні.
Без трудових мігрантів не обійтися
Досі Німеччина обходилися приїжджими спеціалістами та робітниками із сусідніх країн — членів ЄС. Хоч іноземцям тут і платять менше, ніж власним громадянам, але це значно більше, ніж удома. Так само й з некваліфікованими, а особливо сезонними робітниками, без яких не обійтися влітку й восени. Бо німці, навіть за високу платню, не поспішають на роботу, де треба трудитися від зорі.
Скажімо, в сезон, коли дозріває спаржа, котру належить споживати якомога свіжішою, щоб вона не втратила цілющих властивостей. Тому на прилавки її викладають о 8-й ранку. То легко уявити, коли саме цей овоч вибирають з ґрунту сезонні робітники — щоб він з поля, яке розташоване за кількасот кілометрів від міста, потрапив до споживача. Раніше цю роботу виконували громадяни сусідньої Польщі, але вони тепер неохоче зголошуються на неї. До того ж поляки теж освоїли цю справу, і вже самі запрошують сезонних робітників з інших країн.
Днями натрапила на оголошення, адресоване громадянам... України: «Потрібні робітники для сезонного збирання, сортування і пакування спаржі на червень-липень у ФРН і Польщу. Місячна платня — 30 тис. грн., робочий день — 12 годин». Тим часом на полях дозріватиме полуниця, огірки, помідори та інша городина, а в фермерських господарствах накопичується робота, яку немає кому виконувати. Досі обходилися трудовими мігрантами з країн ЄС, але нині в них такі само проблеми, як і у ФРН. Тому експерти радять залучати і кваліфікованих працівників, і тих, хто не має кваліфікації, із поза меж євроспільноти.
Дефіцит, повсюди дефіцит
А в тому, що вони вкрай потрібні, легко переконатися кожному. Наприклад, якщо прийдете на прийом до лікаря, то гарантовано просидите в черзі кілька годин. Тому адміністратори радять після запису... погуляти годину-другу. Лікарів, утім, як і середнього медичного персоналу, у ФРН катастрофічно бракує. Адже тутешні здебільшого виїжджають в інші країни, де зарплатня вища, а приїжджих ще недостатньо.
Фонд Bertelsmann-Stіftung оприлюднив дослідження, у якому йдеться про те, що без мігрантів кількість працездатного населення Німеччини до 2050 року зменшиться із 45 млн. осіб до 29 млн. Навіть за найсприятливіших умов для того, щоб покрити дефіцит робочої сили на ринку праці, потрібно буде, щоб сюди щороку приїжджало на 346 тис. працівників більше, ніж виїжджало.
Експерти вважають: до 2050-го ФРН щороку потребуватиме 490 тисяч мігрантів. Уже нині є вакансії для комп’ютерників, інженерів, механіків, лікарів та середнього медичного персоналу, а також з догляду за людьми похилого віку і хворими, обслуговуючого персоналу для готелів, фахівців у ресторанному та готельному бізнесі тощо.
Водночас зростає кількість панічних повідомлень про брак кадрів у групі MІNT (математика, інформатика, технічні та інженерні науки) із зарплатнею від 4600 (до вирахування податків) до 5400 євро на місяць. За даними Інституту німецької економіки, у цій сфері налічується 121 тисяча вакансій: майже 52 тисячі — для висококваліфікованих кадрів, 68 тисяч — для спеціалістів із професійно-технічною освітою. І, за прогнозами фахівців ринку праці, дефіцит таких кадрів зростатиме: до 2020 року він становитиме їх 1,4 млн. «Постачити» їх має зарубіжжя — і не тільки країни Західної Європи. У цьому німці вбачають вихід для усунення кадрового дисбалансу.
Якщо дуже хочеш, то знайдеш
Нині тенденція на німецькому ринку праці така: якщо впродовж останніх двох років кожне шосте підприємство потребувало іноземних працівників, то в наступні два — вже кожна третя фірма має намір працевлаштувати закордонних фахівців. І можливостей із залучення у німецьку економіку багато: створено чимало проектів для спрощення доступу на ринок праці, спеціальні мовні курси та адаптаційні програми, зокрема ЕС Blue Card Німеччина — так звана синя карта, дані про які можна знайти на багатьох інтернет-порталах, та інші.
Водночас уряд Німеччини постійно здійснює кроки, спрямовані на поліпшення міграційної політики, спрощення процедури одержання робочого місця. Особливо для тих, чия професія є в «переліку необхідних», який розміщено на сайті Федерального агентства зайнятості.
Берлін.
npysanska@golos.com.ua
