У небо кожен раз дивлюсь я,
В нім очі цвітуть.
Та сьогодні в печалі,
Зіниці блакитні твої.
Не плач, не плач, рідна мамо,
Я ще повернуся у рідні краї.
Знаєш, біля серця фото,
Бережу... І щодня молюсь.
Де б не був, я зажди з тобою,
Болю й ран гірких не боюсь.
Якщо впаду, то журавлем я
Прилину на рідний поріг,
А ти мене пригорни, мамо,
Я так хочу пісень твоїх.
Знаєш, щоночі з дитинства,
Теплі спомини сняться мені,
Садок, рідна хатина
І обійми теплі твої.
Передай привіт тату…
Хай не журиться,
Я ще візьму й побудую
Для птахів годівницю,
Й лаву змайструю в саду.
Але знаєш, мамо, матусю,
Скільки б літ мені не було,
Тут без тебе рідна так важко.
Біле — чорним все зацвіло…
І від пороху нічого не бачу…
Лиш очі твої.
В небі волошковім.
Сумні…
Не журися, не плач, матусю,
Я ще повернусь у рідні краї.
А ти мене пригорни, рідна,
Голуб, співай пісні.
Цілуй біляве личко.
Та хоч би уві сні,
Побачити усмішку…
І щасливі зіниці твої…
Тут без тебе так важко
мені…
Світлана ДЗЯДИК.
Жашків
Черкаської області.
