З інтересом читаю у «Голосі України» матеріали про стан енергетики в нашій країні. Вони також і про те, як ми дійшли до такого життя. Тим часом шляхи розв’язання проблем видно навіть нефахівцям. 
Взяти вугілля. Уряд витрачає величезні гроші з бюджету на його закупівлю по всьому світу, після чого переконується в його непридатності, але й далі йде тим само шляхом. 
От горезвісна історія з африканськими антрацитами. Торік уряд уклав договір з ПАР про їх поставку. Хоча було відомо, що цей контракт приречений із самого початку. Адже імпорт вугілля морем космічно збільшує його вартість. Але спрацювали старі корупційні схеми: паливо закупили за завищеною ціною. До того ж воно виявилося таким непридатним, що могло вивести ТЕС із ладу і спричинити аварію. Згодом проплатили додаткову партію, яка теж виявилася «негорючою». Результат — збиток у 846 млн. грн. Але ж їх можна було вкласти в будівництво екологічних електростанцій, які працюють на доступних і «вічних» (сонце, вітер) і практично невичерпних ресурсах (біомаса, вода).
Тепер заговорили про модернізацію ТЕС, щоб збільшити кількість марок антрацитів для споживання. Але поки що вони можуть спалювати лише вугілля, що видобувається на окупованих територіях України. А де ж узялися гроші на модернізацію? З’ясовується, Польща надала Україні цільовий кредит — 100 млн. євро. І зробила це вона, дбаючи про власні інтереси: плановано, що Україна звідти й імпортуватиме вугілля. І знову ми будемо залежати від когось. Отож якщо знову виникнуть затримки з поставками або інші проблеми, то не сусіди, а ми страждатимемо. А розумний господар переконав би їх інвестувати в «зелену» енергетику. Адже якщо її розбудовувати, то в майбутньому Україна могла б продавати енергію полякам.
Тепер ще про одне: на початку року після зустрічі представників мінвуглепромів України й Росії вирішено купувати вугілля в... «ДНР» і «ЛНР», тобто у терористів. Хоча перші особи держави ще недавно клялися: «Ніякого співробітництва з терористами!». З другого боку, хіба ми в такому разі не купуємо вугілля у самих себе? І якщо хтось все-таки сприймає «ДНР» і «ЛНР» як окремі республіки, то виходить, що ми будемо залежати з поставками вугілля вже не тільки від агресора, а й від терористів...
Ми нічого не зробили, щоб не залежати від вичерпуваних енергоносіїв. Але ж добротні проекти «зелених» електростанцій в Україні залучать інвестиції. Якщо бюджет здатний виділити мільйони гривень на закупівлю вугілля, то в ньому мають бути й кошти на розвиток галузі альтернативної енергетики.