Через воєнні дії на Донбасі багато інвестиційних проектів у вугільній галузі довелося згорнути

Того дня на шахті імені Мельникова виплачували зарплату. За січень. Добра звістка поширилася швидко, і в гірників зранку був гарний настрій. Останнім часом напруженість у колективі зростала. До соціального вибуху, який, до речі, міг виявитися некерованим, залишалися лічені дні. Хоча гірники й розуміли, що в нинішній ситуації труднощі неминучі, але запас їхнього терпіння і сподівань закінчувався. Люди стомилися від війни, від виробничих проблем, стомилися від обіцянок високопосадовців «розрулити ситуацію». Час спливав, а змін на краще помітно не було.

Замість ТЕС паливо йде на склад


Після бойових дій з визволення Лисичанська від бойовиків «ЛНР» улітку минулого року шахта імені Мельникова відновилася відносно швидко й незабаром почала видобувати по 2 тис. тонн вугілля на добу, як і в довоєнний час. Однак темпи виробництва доводилося знижувати то через проблеми з порожняком, то у зв’язку з відсутністю фінансування, неможливістю реалізувати вугілля. Основний споживач шахти — Вуглегірська ТЕС. Через бойові дії тепло-
електростанція зупинила виробництво, тому значну частину своєї продукції гірники шахти імені Мельникова змушені були вивантажувати на склад. Нині там зібралося до 40 тис. т палива — цілий терикон. Із запуском ТЕС відновили й поставки вугілля. Справа пішла, але стабільності в роботі шахта так і не досягла. За горло беруть фінансові проблеми. Держава досі не виділяє коштів на придбання необхідних матеріалів, проведення технологічних процесів, без яких вуглевиробництво просто неможливе.
— Нам потрібні ліс, шлаки, мастило для редукторів. Відбувається ланцюгова реакція: немає лісу — стоїть проходка, стоїть проходка — не готуються лави. У березні ми видобули 35 тис. тонн, хоча за стабільної роботи можемо видавати на-гора до 60 тис. тонн на місяць, — розповідає голова профкому Олександр Пурик. — До літа плануємо пустити в дію третю лаву, але не впевнені, що з цим упораємося в строк. Причина банальна — немає аркового кріплення. Точніше, немає грошей на його придбання, а потрібно десь 5 млн. грн. Крім того, є проблеми з виробниками, які працюють на потреби вуглевидобувної промисловості. Переважно вони розташовані на Донбасі, й у зв’язку з бойовими діями змушені зупинити випуск продукції. Тепер шукаємо нові контакти, але на це йде багато часу. І головне — в бюджеті-2015 не закладена державна підтримка на часткове погашення собівартості вугілля. Ми без цієї держпідтримки не проживемо. Порахуйте самі: ціна тонни вугілля, скажімо, становить тисячу гривень, а його собівартість обходиться удвічі вище — у дві тисячі гривень. Як вийти із ситуації?
Відповідь на це запитання певною мірою давав китайський інвестиційний проект, розпочатий на шахті кілька років тому.


Рентабельність продовжує залишатися мрією


До речі, саме завдяки двом китайським комплексам, які в рамках проекту встановлені у двох лавах, шахта видобуває 2 тис. тонн на добу, а не 600 тонн, як раніше.
— Коли разом з китайцями ми розробляли інвестпроект, то брали до уваги ціни, зарплати, і курс долара на той момент і розраховували на стабільність в економіці, — розповідає заступник директора шахти Вадим Лейба. — Цей проект давав нам чудові перспективи. Видобуваючи мільйон тонн вугілля на рік, ми могли б повністю покривати свої витрати, вийти на рентабельність. Але не сталося. По-перше, пізно, з порушенням термінів, прийшло китайське устаткування — на кордоні за традицією виникли бюрократичні перешкоди під час його розмитнення. Скажімо, якщо в 2011 році очікували п’ять прохідницьких комбайнів, то фактично ми їх одержали в першому кварталі 2013 року. Того самого року сталася аварія на Вуглегірській ТЕС — і ми припинили відвантажувати туди вугілля, по суті, працювали на склад. Потім на Донбасі розпочалася війна. Ну а коли долар піднявся «до небес» і потягнув за собою ціни, китайський проект загальмувався. Сьогодні він потребує  значного коректування, перегляду фінансових витрат.
Так, війна на Донбасі внесла свої небажані корективи в роботу підприємств вугільної галузі, зокрема, шахти імені Мельникова. Нині, наприклад, тут розробляють два пласти, один із яких — L-6 — дає дуже гарне вугілля. Цього року планують відкрити ще одну, третю за рахунком, лаву, обладнану китайським комплексом. Але гірників лякає перспектива, що збільшення вуглевидобутку, по суті, не принесе шахті планованих дивідендів, оскільки вугілля може опинитися на складах. Шахтарів напружує той факт, що держава закуповує паливо в інших країнах, ігноруючи власні ресурси. Гірники сьогодні грамотні. Вміють працювати з Інтернетом, цікавляться станом вуглевидобувної промисловості своєї країни і за кордоном, уміють аналізувати й порушують питання: чому Україна повинна закуповувати вугілля на стороні, якщо своє накопичується на складах? Гірники вважають, що така ситуація не може не позначитися на бажанні інвесторів вкладати свої кошти в економіку Донбасу, зокрема, у вугільну промисловість.
Луганська область.

Факт 

Найвища зарплата у ГРОВів, тобто гірників очисного вибою — в середньому 10 тисяч гривень. У решти гірників — 7—8 тисяч гривень.


P,S. Верховна Рада внесла зміни до держбюджету-2015 у частині надання державної підтримки вугільній галузі. Суму, виділену на ці цілі, збільшено. Гірники шахти ім. Мельникова ВАТ «Лисичанськвугілля» сподіваються, що навіть невелика фінансова допомога змінить економічну ситуацію на їхньому підприємстві на краще.

 

Машиніст підземної установки шахти імені Мельникова Сергій Кустов.

Фото автора.