Студентка з Вінниці Олена НАСІКОВСЬКА та поранений десантник із Запорізької області Євген ІСАЄВ поєднали свої долі на березі Перської затоки в Об’єднаних Арабських Еміратах. На тлі багатих хмарочосів і моря Консул України в місті Дубай Петро Головешко провів обряд реєстрації шлюбу і вручив свідоцтво про одруження. Та найцікавіше те, що наречена аж до початку урочистої церемонії навіть не здогадувалася, який сюрприз підготував їй коханий!
«Знали всі, крім мене»
— Про задум Жені одружитися в Еміратах ще до поїздки знали його й мої батьки, краща подруга та вся наша група, яка вирушала в дорогу, — розповідає Олена. — Тільки від мене тримали в секреті! Коли збирала речі, подруга непомітно поклала у валізу весільні обручки і переконала взяти в дорогу довгу білу сукню й віночки. Пояснила, що в Еміратах маємо показати для української діаспори обряд Івана Купала.
Напередодні поїздки Євген повернувся додому трохи пізніше (молодята винаймають у Вінниці житло). Сказав, що весь час мотався у справах. Згодом Олена дізналася, що він їздив до її батьків у райцентр Чернівці Вінницької області. Дівчина вже знайомила маму й тата зі своїм хлопцем. Цього разу він попросив дозволу одружитися з їхньою донькою і... отримав благословення. Він умовив батьків не говорити про це Олені, бо готував сюрприз.
Красуня з піцерії
Пораненого бійця 79-ї аеромобільної бригади 21-річного Євгена Ісаєва доставили на лікування у Вінницю після того, як їхній підрозділ обстріляли у липні минулого року у страшному бою під Зеленопіллям. Тоді поранень зазнали 90 хлопців з його бригади. У Євгена були переломи обох рук, а також травма стопи. Частину її, на жаль, довелося ампутувати. На початку лікування хлопець пересувався на інвалідному візку. Якось вінницькі волонтери організували для бійців прогулянку в Центральний парк.
— Коли поверталися назад, вирішили пригостити хлопців піцою, — розповіла волонтер Ірина Карпенко-Мазур. — Я звернула увагу, що Євген не зводить очей зі світлокосої дівчини, яка подавала на стіл страви. Пізніше, у палаті, хлопець зізнався: хотів познайомитися, але не насмілився... через інвалідний візок.
Олена не приховує, що тоді не звернула уваги на свого судженого. Вона — студентка, майбутній педагог — підробляла в піцерії. Людей, а отже, й роботи, того дня було багато. Сусід Жені по палаті (він після поранення втратив одну ногу) виявився сміливішим: попросив для Євгена Оленин номер в іншої офіціантки.
Одні кросівки на двох
Євген довго не наважувався зателефонувати. Коли ж зробив це, Олена все намагалася пригадати, який же той хлопець на вигляд, але марно. З поваги до наших захисників вирішила провідати бійця у госпіталі. І от однієї суботи Олена разом із подругою-волонтеркою переступила поріг палати Євгена. Від її появи обличчя у хлопця засвітилося такою неприхованою радістю, що дівчина це запам’ятала на все життя.
Відтоді вони стали спілкуватися. З часом Євген піднявся з візка, поволі почав ходити. Щоправда, у спеціальному взутті.
— Що хлопець закохався по самі вуха, видно було неозброєним оком, — продовжує волонтер Ірина Карпенко-Мазур. — Він дуже хотів піти на своє перше побачення. Попросив купити кросівки. Сказав: одні на двох. У сусіда по палаті такий само розмір взуття, як у Євгена. Так хлопець помалу вчився ходити у різному взутті: на одній нозі лікарняне ортопедичне, на другій — кросівок. Якось його сусід вранці дивиться — а його кросівка нема. І Євгена нема в палаті. Хлопець відважився взутися і, шкутильгаючи, подався до дівчини.
Реабілітаційну поїздку в Емірати волонтери організували завдяки допомозі української діаспори в цій країні. Наші волонтери — Ірина Карпенко-Мазур, Наталя Березюк та Наталя Ішкова — познайомилися з активісткою з діаспори на ім’я Олена. Жінка родом із Запоріжжя. Коли провідувала там у шпиталі поранених, виявилося, що деякі з них лікувалися раніше у Вінниці. Вони й розповіли гості про уважних до бійців вінничанок. Пані Олена виявила бажання познайомитися з ними. Приїхала до нашого міста. Побувала в палатах Вінницького військово-медичного центру. Почула, як гарно відгукуються поранені про місцевих волонтерок. Тоді ж гостя запропонувала тижневу реабілітацію для десятьох поранених. І дотримала свого слова. Хлопці після поїздки повернулися щасливими, як ніколи. А тепер в Емірати відправили другу групу, в яку потрапив і Євген. Замість однієї волонтерки, яка мала супроводжувати їх, поїхала й Олена Насіковська. Всі витрати на перебування поранених у країні шейхів узяла на себе діаспора.
Тато міг «відмазати» сина
— Мій батько Олександр — заступник військового комісара Якимівського району. У березні минулого року під час подій у Криму він зателефонував мені і повідомив, що прийшла рознарядка на добровольців із 79-ї бригади, — розповідає Євген. — Я одразу сказав тату, щоб вписав мене. Через два дні вже був у своїй бригаді — у тому самому підрозділі, де проходив строкову службу. АТО ще не оголошували. Нас відправили у Херсонську область, на кордон із Кримом. Спочатку стояли у Чонгарі, потім у селищі Сиваш. Після того, як почалася антитерористична операція, ми опинилися на Донбасі. Далі був захист кордону, бої під Зеленопіллям, де росіяни безжально накрили нас «Градами»... Все випалили. Там загинули мої друзі.
Хлопець не приховує: сподівався після лікування знову повернутися на передову. Але поранення такі, що не вдасться це зробити. Нині Євген продовжує лікування і займається волонтерською роботою. Чекає на ще одну операцію. Про всі недуги забуває, коли поруч кохана дружина Олена. Вони ніби створені один для одного, — так каже кожен, хто їх знає.
Вінницька область.
На знімках: весілля в Еміратах запам’ятається на все життя.
Фото надано волонтерами.
