Повідомлення на сайті Української асоціації видавців періодичної преси (УАВПП) про те, що «більшість редакторів комунальних ЗМІ Чернігова та області прагнуть якомога скорішого проведення роздержавлення преси», на Чернігівщині спричинило дещо неоднозначну реакцію. Адже на робочій нараді «Місцеві новини та висвітлення діяльності місцевих органів влади після роздержавлення друкованих засобів масової інформації», яка відбулася 16 квітня у Чернігівській міській раді, справді до слова дуже просилися керівники прибуткових комунальних газет. А таких в області небагато — 2—3! 
За словами редактора бахмацької райгазети «Голос Присеймів’я» Тамари Силки, головна теза їхніх виступів — «роздержавлення зараз і негайно, і до виборів». 
— Я ж просто мовчала, як і більшість присутніх, —зазначила вона.
Редактор «Вісника Ч» Сергій Народенко пояснив позицію останніх так:
— Ті, хто нічого не сказав, не виступають проти роздержавлення. Чому? Вони вже змирилися, що цей процес невідворотний...
Водночас у «мовчунів»-редакторів насування роздержавлення не викликає оптимізму.
— Я не приїхала на цей захід, — повідомила редактор куликівської райгазети «Поліська правда» Валентина Селюк. — Причина? Бідуємо. Два місяці без зарплати. Відмовилися від кольорового друку. Уже скоротилися до семи працівників. Важко сказати, чим нам допоможе роздержавлення у виживанні...
— На нараді нам розповідали про досвід заробляння грошей, — ділиться враженнями в. о. редактора борзнянської газети «Вісті Борзнянщини» Михайло Москаленко. — Ставили за приклад ізюмську газету. Але ж там 50 тисяч жителів! А де та реклама у таких невеличких містечках, як Борзна?
— І ми не дуже готові до роздержавлення, — зазначає редактор коропської райгазети «Нові горизонти» Людмила Ковальчук. — Реклами дуже обмаль. Відпаде дотація. Це дуже суттєво. А ще ж селищній раді ми нині віддаємо за оренду приміщення на пільгових умовах 124 гривні за місяць. А коли станемо приватним виданням, змушені будемо платити, може, 3000 гривень. Хіба ми витягнемо цей тягар?
Срібнянський район — один з найменших в області. Тому тут завжди була проблема із передплатниками. Однак газета виживає. Має наклад 2500 примірників.
— Ми укладаємо договори з сільрадами про цільову субвенцію, — розповів редактор «Срібнянщини» Сергій Бебик. — Сесії голосують за виділення нам 2—3 тисяч, і в такий спосіб ми отримуємо 60 тисяч гривень на видання газети. Щоб вижити, скоротили кількість шпальт до чотирьох. Відмовилися від програми телебачення. Було раніше у штаті редакції шість чоловік, тепер чотири. На мою думку, із роздержавленням комунальної преси все-таки не потрібно поспішати. Хай пройде територіальна реформа. Адже згідно з нею багато районів буде скорочено. Мені здається, тоді й без роздержавлення пресі доведеться пристосовуватися до нових умов.
Розмови з іншими редакторами підтвердили: бюджетні дотації поки що тримають їх на плаву (особливо тих, хто має 150, 300, 600—800 тисяч гривень запланованих райрадами, міськрадами фінансових надходжень). Роздержавлення, зрозуміло, змінусує ці доходи. Чи виживе більшість комунальних редакцій після таких втрат? Напевно, добрій половині з них доведеться або припинити вихід видань, або ще якийсь час злидарювати-виживати (скорочувати штати, обсяг шпальт тощо). Дуже мало хто сподівається на впливових спонсорів, оскільки в сільських районах їх бракує. Зрозуміло, цей процес розпаду неконкурентних місцевих газет досить вигідний приватним ЗМІ. Адже у них з’явиться додатковий шанс здобути нову аудиторію передплатників, мати більше реклами. Тому саме вони виступають ініціаторами — лобістами «рівних умов» на газетному ринку. Чи ж виграє від економії одного-двох «газетних» мільйонів тільки на території однієї області держава?
Попри деякі мінуси комунальних місцевих газет (певні перекоси, зловживання у висвітленні діяльності владних засновників), усе ж таки, треба визнати, вони дотримуються державницької лінії, надійно поки що тримають високий відсоток україномовних та проукраїнських видань на Придесенні. Насамперед з цих позицій треба визначати їх значення в інформуванні про все важливе на місцях, в Україні, у світі. Не таємниця, місце цих комунальних ЗМІ може з успіхом зайняти приватна скандальна російськомовна «жовтуха», яка обов’язково в День незалежності чи День соборності ставить на першій сторінці розслідування про криваве жорстоке вбивство бабусі чи дідуся. Так, читач це, мабуть, «проковтне». Та чи на користь це піде державним інтересам?
В умовах російської агресії ініціатори гібридної війни знайдуть кошти на розкрутку своїх «вєстєй-рупорів» не тільки в Києві, а й у регіонах!
Як на мене, у нинішніх реаліях держава, йдучи на роздержавлення комунальних та державних видань, повинна не тільки дати їм свободу, незалежність, а й певні гранти, кошти (хоча б на папір!) для стимулювання розвитку українського інформаційного простору. Інакше ми знову опинимося в такій ситуацій, коли по радіоприймачу можна зловити в основному російську попсу, а українські телеканали «в рівних умовах» «не доходять» до сотень чернігівських сіл.

Чернігів.