Модне нині завдання для школярів — намалювати своє родове дерево. Хтось зображує величезний крислатий дуб і розписує родовід до сьомого коліна, хтось через брак інформації вказує тільки три покоління. Та, напевне, кожному хотілося б дізнатися якомога більше про своїх предків. Допомогти у цьому можуть старовинні метричні книги. Існували вони на території України від початку XVІІІ століття і до 1918 року, коли їх замінили на реєстрові книги у місцевих органах РАГСу. Перепис вівся при церквах духовними особами. Більшість метричних книг дійшли до наших днів і зберігаються в архівах. Ці історичні документи містять надзвичайно важливі відомості і дають змогу не лише дослідити свій родовід, а й дізнатися про традиції хрещення і одруження тих часів, рівень народжуваності і смертності, розповсюджені хвороби.
Масивна книга
Днями мені пощастило погортати Метричну книгу села Лука-Мелешківська, що на Вінниччині, датовану початком XІX століття (на знімках). На обтертій і вицвілій від часу обкладинці «красується» напис: «Метрическая книга съ 1805 по 1832-й роки». Книга трохи більша формату А4 і доволі товста. Визначити загальну кількість сторінок без математичних підрахунків неможливо: нумерація присутня, але порушується декілька разів. Вірогідніше за все тому, що окремі частини книги доповнювались, а наприкінці 1832 року їх зшили заново. Сторінки документа дуже пошарпані і добряче пожовклі. Невідомо, чи то такими їх зробив час, чи то папір був поганої якості від початку... На першій сторінці розміщується невелика передмова про те, в якому населеному пункті ведеться ця Метрична книга, хто її веде і хто відповідає за правдивість відомостей. Розпочинається вона так: «Книга Записей Подольской Епархіи изъ винницкого Духовного Прихода изъ винницкого Повета Села Луки Приображенской Церкви...»
Метричні книги фіксували три найважливіші етапи у житті кожної людини. Це зумовило її особливу структуру. Вона складається з трьох повноцінних частин: «Часть первая о рождавшихся», «Часть вторая о бракосочетавшихся», «Часть третья о умерших».
«Часть первая о рождавшихся»
У неї заносили всіх новонароджених, навіть тих, хто помер під час пологів. Священик ставив порядковий номер за книгою, дату народження і хрещення, записував інформацію про немовля, потім імена батьків. Якщо тато й мама не були повінчані — обов’язково позначали незаконність народження. У наступній графі записували хрещених батьків і їхнє місце проживання (найчастіше — з якого вони села). Примітно, що сучасна традиція хрестити дитину з хрещеною мамою і хрещеним батьком в ті часи не спостерігалася. Тоді дівчинку хрестила жінка, а хлопчика — чоловік. І робили це, зазвичай, вже на наступний день після народження.
«Часть вторая о бракосочетавшихся»
У другу частину Метричної книги вносили дані про одруження, а правильніше сказати — про вінчання. Записували дату вінчання, імена та по батькові нареченого і нареченої, а також прізвище нареченого. Цікаво, що дівоче прізвище нареченої ніде не вказувалася, що створює практично непереборні труднощі в дослідженні родоводу. Вказувалося місце проживання та віросповідання молодих. Зазначалося, яким за рахунком шлюбом вінчався кожен з молодят: першим, другим (це було можливо в разі смерті колишнього чоловіка чи дружини) — і хто з церковнослужителів вінчав. Обов’язково вказувалися свідки (поручителі) і їхнє місце проживання. Саме вони розписувалися в метричній книзі. Але оскільки в своїй більшості люди були неписьменні, вони просто ставили хрестики навпроти імен. Примітно, що молодим розписуватися не треба було. Щоправда, в пізніших записах поручителів виділили в окрему графу, і їх підпис уже не був потрібен.
«Часть третья о умерших»
Розділ містить порядковий номер, ім’я, прізвище, по батькові, стать і вік померлого, а також дату смерті. Якщо помирала неповнолітня дитина, крім цього вказували ім’я батька. Також записували, хто з церковнослужителів здійснював поховання і чи встиг священик сповідати померлого. Пізніше з’явилася графа, в якій зазначалася хвороба, від якої померла людина. Проглядається дуже висока дитяча смертність — багато померлих у віці і декількох років, і декількох днів. Серед найпоширеніших причин смерті: «від кашлю», «від кору», «від застуди», «від чорної хвороби», «від пухлини», «від сухот», «від проносу»...
Старовинна кунсткамера
Неймовірно примітним видався один випадок з книги. Це в прямому сенсі слова історія з кунсткамери! Ось запис за 19 липня 1824 р.: «Села луки у жителей подданого Іосифа Григоріева сына Пивовара римскокатолического обряда и жены его Маріи Іаковлевой исповеданія грекороссийского законовенчаных родились дочери Маріи две имеющіе по настоящему по одной голове по две руки по две ноги, но сросшийся въ одну утробу...» Наступного дня сіамські близнюки померли. Про це свідчить запис у розділі «Часть третья о умерших» від 20 червня того ж року: «Села луки жителя подданого Григорія Іосіфова Григоріева сына Пивовара римскокатолического обряда дочери Маріи умерли, сросшиеся в одну утробу, котрім по осведетельствованию Гражданського Правительства, и по выданному дозволению, погребени христианским обрядом которым было... 1 день». Через незвичність випадку священик змушений був звернутися до уряду за дозволом поховати аномальних немовлят за християнськими обрядами, на що отримав добро.
Замість висновку
Закінчується «Метрична книга съ 1805 по 1832-й роки» загальними підсумками народжуваності, смертності та кількістю укладених шлюбів. Як і личить кожному документу, на останній сторінці Метрична книга завірена підписом священика. В книзі зустрічаються різні почерки, чорнила, заголовки і різні варіанти написання одних і тих само слів (то разом, то окремо). Практично відсутні розділові знаки, а велика літера пишеться у випадках, які не піддаються жодному логічному поясненню. Найчастіше з маленької літери пишуться імена та прізвища (навіть священика), назва села. Сам почерк дуже важкочитабельний. Деякі слова взагалі не піддаються розшифровці. Ймовірніше, через їх старослов’янське походження і відсутність у сучасному вжитку. Однак чого можна очікувати, адже це справжній рукопис! Рукопис, якому понад 200 років...
Фото автора.
