Студентка третього курсу Вінницького училища культури і мистецтв виснажила себе схудненням до... 29 кілограмів. І це при зрості 170 сантиметрів. Лікарі не змогли врятувати дівчину.

3 травня Марині виповнилося б 19. Лише 19! За два тижні дівчина померла від анорексії. Захворювання характеризується критичним зниженням маси тіла, втратою апетиту. Марину воно піймало у свої смертельні обійми після того, як дівчина вирішила схуднути. У лікарню її доправили запізно. Там встигли під’єднати крапельницю, взяти аналіз крові, але за декілька годин молоде життя згасло.
— Анорексія підступна тим, що захворювання має свою точку неповернення, — каже вінницький психолог Ярослав Межулинський. — Настає вона тоді, коли розум перестає сприймати харчі як їжу. У людини з’являється до них відраза, пацієнт згасає на очах. До 30 кілограмів ще є надія на порятунок. Хто виснажив себе до меншої ваги — шансів майже не має. Серед інших психічних захворювань анорексія має найбільший ступінь летальності.
Лікарі застерігають батьків бути надзвичайно уважними до дівчаток у так званому перехідному віці. Саме в цей час вони шукають кумирів. Моделі на подіумі, їхня статура вражають уяву багатьох підлітків. Вони прагнуть стати такими само.

Фатальні передчуття

— Марина була моєю кращою подругою з першого курсу, — розповіла її однокурсниця Аліса Шупік. — Вона вражала своєю енергійністю, активністю. Майже кожен день спілкувалися на заняттях і після них. Що сталося потім? Чи могла я вплинути на неї? Не могла. Бо не завжди Марина повністю відкривала душу. Якщо не робила це для мене, то що казати про інших. Досі не знаю, коли у неї в голові засіла ця думка — зайнятися схудненням.
На те, що з Мариною щось не так, Аліса звернула увагу восени минулого року. Вони сфотографувалися 1 вересня. На знімку добре видно, наскільки дівчина схудла. Подруга запитала, чи все в Марини гаразд. Та відповіла, що так. Згодом Марина не прийшла на заняття. Сказала по телефону, що захворіла. Потім це повторювалося ще і ще: на деякий час з’являлася в училищі — і знову в лікарню. Провідувати у лікарні подрузі не дозволяла. Телефоном говорила, що колись усе їй розповість.
— На початку року Марина зізналася, що хвора, — каже Аліса. — Я її заспокоїла, мовляв, підлікуєшся, все минеться. Ніхто не думав, що хвороба так стрімко прогресуватиме. А Марина вже відчувала фатальний результат. Одного разу сказала фразу, від якої мурашки побігли: «Алісо, я хочу жити, дуже хочу...» Досі ці слова відлунюють у пам’яті.

Розмови про харчі дратували

Марину виховували мама й бабуся. «У неї з мамою були дуже гарні стосунки, — розповідає викладач училища, куратор групи Лариса Савельєва. — Я це знаю, бо часто бачилася з мамою студентки. Вона підняла на ноги всіх, кого можна було, задля порятунку дочки: лікувала її у стаціонарі, знайшла фахівців у Києві. Але було вже запізно».
Пані Лариса згадує випадок, коли на одному із занять з усного мовлення викладач, дивлячись на худющу студентку, запропонувала їй підкріпитися горішком. Поклала на аркуш чистого паперу і піднесла дівчині. Та відмовилася. «Давай тоді пополам, — продовжувала викладач. — Одну половинку тобі, другу — мені». У дівчини змінився вираз обличчя. Вона стала дратівливою. Подальша розмова не мала сенсу. Студенти кажуть: коли вони збиралися у кіноклубі, пили чай, каву, їли печиво, цукерки, Марина, щоб не дивитися на все це, поверталася спиною.
За словами куратора групи, дівчина ніколи не була схильна до повноти. Мала тендітну статуру. Тому зрозуміти її наміри складно. Ті, хто її знав, висловлюють думку, що дівчина хотіла в собі щось змінити. Але ні з ким не ділилася з цього приводу.

Надто вразлива і виснажена

— У колективі траур з приводу того, що пішла з життя наша студентка, — каже директор училища Станіслав Городинський. — Марина була надзвичайно доброю дитиною. Знаю це, бо спілкувався з нею частіше, ніж з іншими студентами. Часто приходила її мати. Просила підтримати доньку. Звертала увагу, що дитина дуже вразлива. Коли у неї щось не вдавалося, впадала у відчай. Тобто ми дещо знали про цю студентку. До певного моменту все у неї складалося непогано, але...
— Пацієнтку доправили у лікарню швидкої допомоги непритомну в агонізуючому стані, — каже заступник головного лікаря Валерій Надольський. — Одразу застосували доступні методи реанімації. Лікарі боролися за життя декілька годин. Але врятувати не вдалося. Надто виснажений був організм.

Фото кумирів і... смаколиків

У Марини, схоже, був свій кумир. На її сторінці «ВКонтакте» можна побачити десятки фотографій американської актриси й співачки Аріани Гранде (зі статурою, як у стеблинки). Ще худішою є на фото модель 1960-х років Твігі. Чи не на них рівнялася дівчина? Та більше вражають яскраві фотографії різноманітних страв — м’ясних, рибних, салатів чи делікатесів... Їх теж дуже багато на сторінці в соцмережі. Це ж яку силу волі мала 18-річна дівчина! Роздивлялася все це, а їсти — не їла.
Висловивши щирі співчуття матері Марини, попросили її застерегти інших дівчаток, які, можливо, саме зараз шукають способи схуднути. Однак пані Аліна, так звати матір, відповіла, що не може ні про що говорити. Її горе можна зрозуміти. Марина була єдиною дитиною. Вберегти дівчину не вдалося навіть попри те, що мати за фахом лікар.

Вінницька область.

Мал. Arturo Elena (Іспанія).

Довідково

За інформацією психолога Ярослава Межулинського, у 2014 році на Вінниччині від анорексії померло двоє дівчат. Ще одну студентку продовжують лікувати п’ятий рік поспіль. За цей час дівчина додала у вазі 15 кілограмів і важить тепер 50 кілограмів.