У бібліотеці Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості відкрито виставку «Вишиті обереги моєї родини».
Працівники та читачі принесли вишиті власноруч, а також бабусями, мамами і сестрами сорочки-вишиванки, картини, рушники, доріжки, серветки, подушки, покривала... Розмаїття технік, матеріалів, веселка кольорів вражають! А найбільшу повагу викликають умілі руки, художня фантазія, старанність і терпіння майстринь, які створювали ці маленькі шедеври.
Організатори заходу не ставили за мету показати «найкрасивіші» чи «найтрадиційніші» вишивки, а попросили принести звичайні вишиті речі, які передають відчуття родинного затишку, любові до рідного дому, прагнення жінки прикрасити життя довкола себе.
Експонати цієї виставки — маленькі свідчення зміни епох, побуту, технологій рукоділля, ставлення до народних традицій. А ще — це гарний взірець для тих, хто тільки опановує майстерність. Адже тут можна перейняти і візерунки, і техніку оздоблення речей власноруч сплетеним мереживом, і прийоми крою традиційної поліської вишиванки. І, звичайно, побачити різноманітні техніки — хрестик, занизування, болгарський хрест, види гладі.
Найстарші експонати виставки — вишитий на домотканому полотні жителькою села Мале Вербче Сарненського району портрет Тараса Шевченка, домотканий рушник із традиційним поліським орнаментом, сорочки-вишиванки з Гощанського району, полотняні вишиті простирадла з Донеччини, оторочений тонким ручним мереживом рушник з півночі Білорусі. Зрештою, вік значної частини експонатів — 50—70 років, і вони уже стали справжніми оберегами родин.
Рівне.
Фото автора.
