Представник Луганського прикордонзагону небагатослівний. Його підрозділ несе службу в районі Станиці Луганської й стоїть на варті уздовж лінії розмежування із самопроголошеною «ЛНР» на ділянці завдовжки 45 км по Сіверському Дінцю. Прикордонники служать із бійцями Збройних Сил України, Національної гвардії й батальйонами міліції. Контроль здійснюється на пропускних пунктах і на першому, і на другому рубежі.
— Переважно в Станицю Луганську приїжджає місцеве населення, яке через бойові дії перебралося в Луганськ, — розповідає представник прикордонзагону. — А також жителі Луганська, котрі їдуть за продуктами, які в нас дешевші, ніж у «ЛНР». Найчастіше це жінки. Рух проходить по зруйнованому мосту через Донець. Точну кількість людей назвати важко, але рахунок іде на сотні. Буває, що через зруйнований міст перевозять візки з вагою по 50—60 кг. Цукор, наприклад, купують мішками.
— За якими документами населення проходить контрольний пункт?
— За українськими паспортами. Перепустки одержували в Станиці. Але останнім часом охочих оформити такий дозвіл поменшало. Хто хотів його отримати, уже отримав.
— Які настрої в людей, які йдуть із окупованої території?
— Усе більше тих, хто хоче, щоб повернулася Україна. Не знаю, наскільки вони щирі...
— А серйозні затримання на лінії розмежування трапляються?
— Нині ні. Були у вересні минулого року, коли був відсутній порядок і ходили всі, кому заманеться. Тоді затримували й людей зі зброєю. Тепер це припинилося.
— Яких саме диверсій вдалося запобігти?
— Значних диверсій не було. Не можу розповідати, як саме ми патрулюємо свою ділянку, але можу запевнити, що лінія зіткнення перебуває під контролем.
— По Дінцю дозволено плавати?
— Ні. Вилов риби й полювання в районі річки заборонені. На саму річку ми не виходимо. Це небезпечно. Донець проглядається і нашими військами, і силами противника.
— Їхні позиції кращі, ніж наші?
—Тільки з того погляду, що противник перебуває вище — на горі.
— Є інформація, що бойовики таємно перепливають через Донець і ставлять розтяжки на нашій території. Це так?
— Кілька днів тому наряд вирушив перевіряти сигнальні міни й потрапив на розтяжку. Один боєць поранений. Такі випадки бували не раз. Я й сам попадав на радіокерований фугас. Урятувало те, що машина броньована. Пробило колесо, подряпало кузов, але екіпаж не постраждав. Така ж ситуація була у відділенні, яке перебуває в Комишному. Наїхали на протитанкову міну, але залишилися живі.
— Росія лише за десяток кілометрів від Станично-Луганського району. Скажіть, населення прикордонних областей РФ заходить на нашу територію?
— У Станиці поки що не було жодного такого випадку. Наша ділянка доходить до україно-російського кордону. А от рух техніки на їхньому боці ми спостерігаємо.
— Серед ваших прикордонників є люди, у яких залишилися будинки за лінією розмежування?
— Так. Але 90% тих, хто служить у нашому відділенні, — вихідці із західної України. До ротації загін складався переважно з харків’ян.
— А хто стоїть на блокпостах противника?
— І місцеві ополченці, і росіяни, найманці. Вони приїжджають, коли треба обстріляти наші позиції. Причому ще до перемир’я виїжджав їх «Град» і посилав у наш бік серію «привітів», потім розвертався й починав стріляти по Луганську. Щоб людей дезорієнтувати, начебто стріляють українські військові. Але тепер стало тихіше. Стрілянина, щоправда, активізувалася з 9 травня, але здебільшого вночі. Ще безпілотники постійно літають.
— До спорядження й забезпечення претензії є?
— Практично немає. Є все, що необхідно. І не тільки завдяки волонтерам, більшу частину спорядження виділила держава.
— Допомогу чотирилапих використовуєте на службі?
— Один такий друг у нас є. Але специфіка служби така, що собаки поки що не потрібні. Доводиться патрулювати територію по кордону, і собака може завадити. Піде за звіром, потрапить на розтяжку, через це постраждає не тільки тварина, а й люди.
— Втрати серед особового складу з початку року є?
— Не було.
— Кордон на замку?
— Доки ми тут — кордон на замку.
Луганська область.
Прикордонники отримали в подарунок від «Голосу України» фірмові бейсболки.
Фото автора.
