Путін помер!!! Поділилася своїм сном подруга із Сибіру. Довелося всупереч своїм принципам включати у відпустці Інтернет і переглянути новини: чи в руку сон? Живий курилка! І найнепоясненніше — уже 89 відсотків росіян бажають путіну, який розв’язав війну в Україні й підтримує міжнародний тероризм, миру і добра. На щастя, не всі жителі найбільш великої й духовної можуть дозволяти собі сміятися із дурниць кишенькового блазня кремлівських пірамід Задорнова про збитий Боїнг і вірити в «яскраво виражений комплекс батька народів».
Адже дуже скоро міжнародне правосуддя добереться до катів! Не бійтеся, росіяни, чути й говорити правду.

Ольга БАЛЛА (Москва, редактор відділу філософії та культурології журналу «Знание—сила»):
— Україно-російський конфлікт для мене — велике лихо й роздирає мене надвоє: ні одну з цих країн я не можу відчувати чужою для себе. Мене мучить моє безсилля й почуття неправоти тієї країни, в якій я живу і яка не перестає від усього, що вона робить, бути моєю.
Михайло АНШАКОВ (Москва, голова Товариства захисту прав споживачів):
— Містер Путін відібрав таки в покійного Бені Ладена перехідне почесне звання терориста №1. Нічого доброго для долі країни, де Вчення Перемоги вкоренилося й прийнято як держрелігія, чекати не доводиться. Наші діди перемогли фашизм, але їх онуки через 70 років здали країну неофашистам без бою. Наше найближче майбутнє — це Лугандон від Калінінграда до Чукотки. Єдине питання, яке залишається невирішеним, хто визволятиме Росію від неофашизму: ми самі — правнуки тих, хто переміг Гітлера, чи нова міжнародна антифашистська коаліція. Помиляються ті, хто думає, що на путінську Росію очікує сумне животіння на задвірках Європи, поступова деградація й повільний розпад. Помиляються й ті, хто вважає, що Росія сильно ризикує через 7—10 років потрапити в найжорстокішу кризу з якої не вибереться, спровоковану різким падінням цін на нафту. Усі ці ризики незначні перед прийдешньою війною. Я не обмовився, саме війною, в сенсі повномасштабного кровопролитного воєнного конфлікту, за результатом якого Росія буде розділена на зони окупації між НАТО, Китаєм, Японією й турецькими миротворцями на Кавказі. До того ж у зоні окупації НАТО — в європейській частині колишньої РФ — буде проведена примусова депутінізація на кшталт німецької денацифікації після перемоги союзників у ВОВ, здійснено реформи й створено необхідні інститути для нової російської демократичної національної держави. Території, що відійдуть до китайської, турецької, японської зон окупації, будуть загублені для нової російської держави назавжди. А «приєднання» Криму — найбільша геополітична катастрофа XX століття.
Ніякий Крим Путіну не потрібен, тем паче Південний Схід. Це тягар, що створює багато турбот і неприємностей. Діяти так змусила сувора необхідність — Майдан. Український народ знайшов у собі сили скинути кримінальну владу Януковича — копію путінського паханата і зробив вибір убік європейської моделі розвитку. З урахуванням величезного взаємопроникнення культур, економік, родинних зв’язків громадян Росії та України експорт лютневої революції ставав справою найближчого часу, несучи смертельну небезпеку для кремлівського режиму.
Розчленувати Україну не вдалося, жалюгідний, тимчасово окупований Крим — слабка розрада. Більше того, український народ згуртувався перед російською агресією.
Сергій КАЛЬВАРСЬКИЙ (Москва, продюсер):
— Ніяк не можу зрозуміти, чому війну, на якій гинуть море людей, називають «Руський мір».
Олена-Єлизавета ШАДЧНЄВА (Санкт-Петербург, фахівець із реклами та піару):
— Моя мама — класичний приклад впливу раша-ТБ на мозок росіянина. Вона мудра жінка й начебто все розуміє, але... людина дуже літня і нездорова, поїхати або піти кудись уже особливо не може. Та й куди підеш — невелике провінційне місто, всуціль ватні сусіди, які всі новини черпають одне від одного й того-таки зомбоящика. Години перегляду телепрограм не проходять марно. Ось ще тиждень тому розмовляли з нею по телефону, і вона радісно проводжала мене в Київ, бажала добре провести час. І от сьогодні новий дзвінок: «Ну я не проти, звичайно, але, якщо вже вони так негативно налаштовані до свята Перемоги, ти, будь ласка, будь обережна, не ходи там ні до яких пам’ятників тощо, мало що...». Після приблизно 15—20 хвилин бесіди на тему що і як настає ремісія, мама, звичайно, відтаює й зі спокійною совістю відпускає мене і до пам’ятників, і до ветеранів, і навіть до «правосеків-карателів», бажаючи щасливої дороги. Потім вона дочекається мого повернення й після докладних моїх розповідей, звісно, ще більше переконається, що телевізор бреше. А потім усе повториться... Ось так і воюємо зі змінним успіхом незабаром півтора року. От тільки не в кожної мами, мабуть, є я...
Наталя ВЕТЛИЦЬКА (Москва, співачка):
— Чесно кажучи, мене щиро дивують заходи деяких френдів із претензіями й не-вдоволенням щодо моїх публікацій.
Ну я ж бо тут до чого?
Не я ж посадила на трон цього кретина, не я розвалила й розграбувала країну, не я віджала Крим, не я воюю з Україною, не я брешу й от-руюю мізки російському населенню в 24-годинному форматі по всім ТБ і радіоканалах, не я нагороджую упирів на кшталт Кисельова «за вищі досягнення в галузі телевізійних мистецтв», не я випускаю ідіотські закони, не я підвищую ціни на продукти, не я забираю пенсії в пенсіонерів, ну й далі за нескінченним списком...
Люди, опам’ятайтеся, які до мене претензії? Ви що, зовсім розум втратили?
Владислав ЮСУПОВ (Москва, правозахисник):
— Давайте дивитися правді в очі: Росії залишилося існувати в тому вигляді, а якому вона існує сьогодні, рік-півтора. Не більше.
Я відштовхуюся не від емоційної складової, а від об’єктивних фактів:
1. Захід і Китай (передусім останній) зрозуміли, що за всіма погрозами в стилі «ми вас у радіоактивний попіл» стоїть виключно... панічний страх. Що розвалено за останні роки абсолютно все, що можна розвалити, ну, крім, хіба що інститутів залякування мас.
2. Стало очевидно, що, незважаючи на всю пропаганду й браваду, ніхто особливо не рветься помирати за «новоросію», «руський мір», «святого Володимира».
3. Найбільше російські еліти налякали саме економічні способи впливу на Росію. Крім того, економіка Росії, судячи з усіх ознак, буде лише колапсувати, і виходу із ситуації також не існує.
4. Міжнародні суди нарешті позбулися комплексів і стали діяти досить жорстко стосовно Росії. Яскравий приклад — «справа ЮКОСа». Розслідування у справі про збитий МН17 і виття російських дипломатів стосовно того — перші «квіточки». Немає жодних сумнівів, що буде рішення суду (трибуналу) і буде названо винних. Чим це загрожує, розуміють навіть найзатятіші шанувальники Путіна.
5. Високий рейтинг диктатора в XXІ столітті, швидше, свідчить про небезпеку, що існує для самого диктатора та його оточення. Соціальні вибухи не змусять на себе довго чекати в умовах економічної катастрофи.
Крім того, уряд у скрутних економічних умовах буде змушений піти на доволі ризиковані для себе кроки — починаючи від скорочення «соціалки» й утримання «ментів» до чергових, уже знайомих, фокусів (заборона валют, зміна грошових знаків тощо).
Чим усе закінчиться?
Боюся, що РПЦ в особі Чапліна права — війна не за горами.
Тільки громадянська.

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.