Під таким девізом минулими вихідними в урочищі «Бичова» неподалік Монастириськ на Тернопільщині відбувався ХVІ фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Він був присвячений 70-літтю депортації цієї найзахіднішої гілки українського народу з історичних земель — Лемківщини, Холмщини, Надсяння...
Стільки літ минуло, виросли нові покоління, а лемки не перестають тужити за рідним краєм. Цю тугу скрашують такі ось фестивалі, коли з різних куточків України, з-за кордону приїжджають лемки, щоб зустрітися, обійнятися, поспілкуватися, наспіватися своїх пісень, скуштувати страв лемківської кухні...
Цього року «Дзвони Лемківщини» були особливо багатолюдними: у фестивалі брали участь майже 25 тисяч осіб, у тому числі із США, Канади, Іспанії, Бельгії, Німеччини, Словаччини, Польщі, Росії... Було представлено майже сто мистецьких колективів, понад 70 майстрів народних ремесел показали свої витвори, багато з них давали майстер-класи...
Микола Мушинка, професор, доктор філологічних наук із Словаччини, якого ще називають видатним словаком та великим українцем, привіз на фестиваль дві свої нові книжки: збірник лемківських приказок та прислів’їв і монографію про боротьбу українців з угорською владою.
87-річна Стефанія Новацька з села Слобідка Козівського району приїхала на фестиваль у надзвичайно колоритному вбранні, яке підготувала спеціально до події. Вона пам’ятає депортацію: дівчині тоді йшов вісімнадцятий...
Голова Тернопільської ОДА Степан Барна, лемко за походженням, зауважив: важливо, щоб жахіття депортації ніколи не повторилися. І повідомив, що підписав розпорядження про те, щоб землю в урочищі «Бичова», а це 30 гектарів, закріпити за лемківською спільнотою.
Тернопільська область.
Стефанія Новацька пам’ятає депортацію.
Фото автора.
