Враховуючи переважно унікальний склад ґрунтового покриву країни у продуктивному і екологічному аспектах, метою земельної реформи повинно було стати формування повноцінного власника на землі, який би не тільки одержував високий урожай, а й піклувався про родючість ґрунтів. Однак урожай, згідно з різними оцінками, нижче можливого, а родючість ґрунтів падає. Як результат, нині в Україні накопичилась ціла купа проблем. Ґрунти збіднюються на поживні речовини, вирує ерозія, багато закинутих, деградованих та захаращених земель, не дають віддачі меліоровані землі. Якби розробники земельної реформи врахували закономірності трансформації родючості ґрунтів і роль у цьому процесі культури і організації землеробства, то не стали так категорично висувати на перший план зміну форми власності на землю. Адже досвід багатьох країн, і не тільки передових в аграрному відношенні, доводить, що головним у сільськогосподарському виробництві є висока технологія, а власність на землю є другорядною категорією. Класичний приклад для обґрунтування останнього — форма власності на землю у Бельгії і Нідерландах. У першій — приватна, у другій — значна частина площ державна, але і там, і там за рахунок високих агротехнологій досягнуто однаково високої ефективності сільськогосподарської галузі.

 

 

 

 


Перед скасуванням мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення нагадаємо про деякі невирішені проблеми землекористування в Україні, що загострилися останніми роками як результат недостатньо обґрунтованої земельної реформи, яка призвела до порушень агротехнологій і зниження родючості ґрунтів: неспроможність (фермера) чи небажання (агрохолдингу) підтримувати родючість ґрунтів; відсутність об’єктивної ціни ґрунтів, справедливого оподаткування і відповідного фонду коштів, необхідних для підтримки родючості ґрунтів; деградаційні процеси та значні площі малопродуктивних земель; недостатній рівень агротехнологій (сівозмін, добрив, обробітку тощо); відсутність державних і місцевих програм раціонального використання та охорони земель; недотримання нормативно-правових регламентів щодо використання та охорони земель; негармонізований з європейським моніторинг ґрунтового покриву; відсутність державного і регіонального управління використання і охорони земель.


Скасувати мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення не можна без урахування позначених невирішених проблем.


Принагідно згадаємо базові принципи «європейської ґрунтової політики»: незалежність від форми власності на землю; моніторинг на єдиних засадах; упровадження ґрунтозахисних землеробських технологій (мінімальної, консервативної, нульової, підтримувальної, точної, органічної...); сприяння фермеру тільки в разі дотримання ним ґрунтоохоронних стандартів; ухвалення ґрунтозахисних законодавчих актів, директив, декларацій, хартій.


Отже, скасувати мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення доцільно за умови радикальної зміни державної стратегії землекористування, що передбачатиме: обов’язкову фіксацію стану ґрунтів на момент продажу і у подальшому у процесі їхнього систематичного державного моніторингу; проведення бонітування ґрунтів за досконалою методикою і уведення справедливої ціни на землю; суттєве удосконалення чинного грунтоохоронного законодавства за рахунок уведення значних штрафних санкцій аж до повернення земельної ділянки у державну власність у разі грубого порушення правил раціонального землекористування; імплементація низки заходів з підтримки фермерства, у тому числі уведення пільгових довгострокових банківських кредитів, заохочення молоді до праці на селі; прийняття і реалізація Національної програми охорони ґрунтів.


Ми не мали б заперечень щодо скасування мораторію, якби ринок землі був об’єктивним, земельна ділянка мала справедливу ціну, її придбав би фермер, що міг взяти у банку кредит під 3—4% річних, впроваджувати прогресивні технології, піклуватися про родючість ґрунту й передати її спадкоємцям у гарному стані. Але тому що нічого цього немає й, головне, немає фермера, здатного купити й ефективно хазяйнувати на землі, то виникають заперечення. З одного боку, є бідний власник земельного паю, що перебуває в лещатах кризи й готовий віддати землю за безцінь, а з другого, власник агрохолдингу, що має гроші й прагне розширити свої володіння. Чим може закінчитися скасування мораторію без уведення попередніх процедур? Нескладно прогнозувати, принаймні, два сценарії. Перший відносно сприятливий — агрохолдинг, що придбав землю, за активного спонукання й контролю держави буде нормально працювати на землі й збільшувати аграрну могутність країни. Але варто підкреслити — під контролем держави. Не можна допустити, щоб 15—20 агрохолдингів заволоділи земельним ресурсом країни. Другий несприятливий — скуплять землю за безцінь випадкові люди або сама влада на місцях з метою її перепродати з колосальною вигодою. Тому питання скасування мораторію на купівлю-продаж земель потребує дуже виваженого ставлення. Адже не можна навіть уявити, щоб у процесі земельного обігу родючість ґрунтів знижувалася, або під гаслами турботи про землю чи про необхідність мати господаря на землі до землеволодіння прийшли люди, для яких земля стала б тільки предметом збагачення.


Наголосимо на заходах, що треба здійснити до скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення:


— зменшити деградованість ґрунтів. Це може стати реальністю, якщо функціонуватиме державна (національна) програма охорони ґрунтів;


— провести бонітування ґрунтів за удосконаленою методикою і визначити об’єктивну ціну земель. Адже чинна методика, яка базується на властивостях ґрунтів, що можуть характеризувати лише їхню потенційну родючість, не може бути надійною при її використанні для оцінки реальної продуктивності орних ґрунтів і їхньої вартості. У методиці, розробленій Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», інтегральну бонітетну оцінку земельної ділянки отримують на основі окремих оцінок ґрунту і клімату, а також технологічних параметрів поля. Це значно підвищує ціну земельної ділянки, утворює можливість мати достатні кошти для підтримки родючості ґрунтів;


— налагодити моніторинг за європейським зразком і тим самим отримувати систематично оновлювану інформацію для прийняття відповідних заходів.


Вище ми позначили питання, які убезпечать зниження родючості ґрунтів у разі скасування мораторію, але є ще чимало питань, які потребують вирішення. Зокрема, з агрохолдингами. Адже ця нова форма землекористування набула розповсюдження і у цілому позитивно вплинула на технологічний рівень і ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому для них треба зберегти умови оренди (а не викупу) земель і забезпечити неухильне виконання основних правил раціонального використання і охорони земель. Передбачити призупинення оренди і значні штрафні санкції в разі порушення правил землекористування.


Для вирішення інших питань, що повинні передувати завершенню земельної реформи, слід залучити провідних фахівців, які спеціалізуються у різних напрямках землекористування. Бажано, щоб крім землевпорядників і юристів із земельного права вона включала фахівців із землекористування, охорони ґрунтів, технологічних і соціальних питань. Бажано також узагальнити досвід майже 24 років земельного реформування й критично його проаналізувати.


На жаль, в Україні за більш як 20 років незалежності важко зрозуміти, якої стратегії додержується держава в земельній політиці. Цілі земельної реформи досягнуто лише частково. Адже не створено ефективного і відповідального власника земельної ділянки. Управління земельними ресурсами розпорошено між майже десятком міністерств, відомств, комітетів, агентств, служб, а координації між ними ніякої нема. Декілька ґрунтоохоронних законів прийнято, але вони не виконуються, бо родючість падає, деградація підсилюється, а потенціал ґрунтів не реалізується. Державні і регіональні ґрунтоохоронні програми скасовано, дуже позитивний закон про плату за землю, що передбачав акумуляцію коштів і виняткове їхнє спрямування на охорону і підвищення родючості ґрунтів, прийнятий ще в 1996 році, не працював жодного року. За цих умов важко очікувати успіх від скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Включення земель у ринковий обіг можливо лише за реалізації низки заходів, у тому числі: радикальної зміни державної стратегії землекористування, проведення бонітування ґрунтів за досконалою методикою і уведення справедливої ціни на землю, обов’язкової фіксації стану ґрунтів на момент продажу і у подальшому у процесі їхнього систематичного державного моніторингу, суттєвого удосконалення чинного ґрунтоохоронного законодавства, яке повинно передбачати уведення значних штрафних санкцій аж до повернення земельної ділянки у державну власність у разі грубого порушення правил раціонального землекористування (незалежно від форми власності на землю), уведення і реалізацію державної (національної) програми охорони ґрунтів.

 

С. А. БАЛЮК, В. В. МЕДВЕДЄВ, академіки НААН, Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського».