Основа української корупції полягає в тому, що політичні партії, які приходять до влади, фінансуються у непрозорий спосіб — олігархічними кланами або бізнесменами, які потім через політику намагаються компенсувати ці витрати. Запровадження фінансування партій із бюджету — це ключова вимога до прозорості в політичному процесі. Така норма є в більшості європейських країн. Незабаром вона може з’явитися і в нашому законодавстві. Відповідний проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції» вже ухвалено в першому читанні. Утім, автори документа — група народних депутатів та експерти — побоюються, що політичні осередки чинитимуть спротив ухваленню документа в цілому.
За словами співавтора законопроекту народного депутата Сергія Лещенка (БПП), в першому читанні законопроект було ухвалено за підтримки Мін’юсту. Відомство, хоч і подало спочатку свій законопроект, згодом відкликало його, пішовши в такий спосіб назустріч робочій групі, яка працювала в Комітеті з питань запобігання та протидії корупції. Депутатський варіант закону був підготовлений у тісній співпраці з експертами Реанімаційного пакета реформ.
До того ж, зауважив парламентарій, фінансування партій із бюджету — це одна з вимог ЄС для запровадження безвізового режиму. «До кінця року країна має відзвітувати перед Європейським Союзом про виконання всіх зобов’язань. Тому цей законо-проект має бути ухвалений до кінця вересня. Цей місяць є ключовим для того, щоб законопроект пройшов усі обговорення і був ухвалений у другому читанні», — наголосив С. Лещенко.
За прогнозами депутата, це може статися на другому пленарному тижні нової сесії. «14 вересня до Києва має приїхати делегація експертів ЄС, ОБСЄ, Венеціанської комісії, які нині готують свій висновок до цього законопроекту. Вони представлять його, ми проведемо відкриті комітетські слухання, після чого документ буде винесено до сесійної зали», — повідомив народний обранець.
Норма про державне фінансування партій не нова для нас. Вона вже існувала в українському законодавстві, проте лише на папері й недовго. А згодом була взагалі скасована. Формальна причина завжди одна й та сама — брак грошей у бюджеті. А справжня, на думку депутата, полягає в тому, що залежність партій від олігархів — це дуже комфортно.
Власне, законопроект передбачає, що партії, які подолають тривідсотковий бар’єр на виборах, отримуватимуть з державного бюджету компенсацію своїх видатків, а також видатків на виборчі кампанії.
Передбачено також, що наступного року партії мають демонструвати повну прозорість, звітуючи про свої видатки, активи, майно. Звідки вони отримують кошти, куди їх витрачають. Якщо партія відповідатиме критеріям, то вже з 1 січня 2017 року почне отримувати гроші на свою діяльність.
У свою чергу голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран висловив сподівання, що до другого читання в документі буде відображено запропоновані суспільством правки. Вони, за його словами, з’явилися після широкого обговорення документа в регіонах. В. Таран виділив шість ключових доповнень. По-перше, заборонити фінансування партій іноземним компаніям та власникам. По-друге, зобов’язати банки перевіряти особу, що сплачує внесок для партії. По-третє, визначити чіткі критерії для аудиторських фірм, що залучатимуться для проведення партійних аудитів. По-четверте, розраховувати фінансування партій у прив’язці до мінімальної зарплати станом на перше січня кожного року, а не року, коли запроваджується фінансування партій (2017 рік). По-п’яте, визначити чіткий перелік відомостей, які партії мають подавати у звітах. По-шосте, заборонити фінансування партій державними та комунальними підприємствами.
Зокрема, на думку експерта, саме п’ятий пункт спричинить величезний спротив партій. Водночас він зауважив, що фінансування з держбюджету — це мізерна сума порівняно з тим, скільки мільярдів було витягнуто «партійними спонсорами» з кошторису. «Для кожного виборця це коштуватиме одну гривню на місяць», — сказав В. Таран.
ДОСЛІВНО
Голова Центру політичних студій та аналітики Віктор ТАРАН:
«Новий підхід до звітності лякає окремих партійних функціонерів, які звикли працювати по-старому. Вони є в кожній фракції. Але в регіонах виступають за таку схему. Адже нині місцеві осередки партій повністю залежні від центрального керівництва. Щойно вони починають протестувати проти чогось, як їм одразу перекривають джерела фінансування. Інколи осередок навіть знищують і набирають нових людей. Якщо вони отримуватимуть стабільне фінансування, це дасть їм можливість бути більш незалежними і партії стануть якісніші. Звісно, це процес не на кілька років, але цим шляхом треба йти».
