Не чути нині на спалених лугах пташиного різноголосся. Не хочуть гніздитися качки, чаплі, кулики, яких можна було бачити в болотистій місцевості нашого краю. Оминають птахи ці місця. Бо не перший уже рік, навесні, наші лужечки-бережечки перетворюються на справжню «вогняну землю», яка потім тривалий час чорніє величезним згарищем. Та цьогорічне спалювання сухої трави на луках перевищило всі попередні жахіття, бо стало смертельним для всього сущого. Очевидці розповідали, як у південній частині Горохівщини, де луки густо заросли чагарниками, вогонь завдав величезної шкоди диким мешканцям лісу, що селилися в цих хащах. Зайці, лиси, навіть дикі кабани й косулі втікали від полум’я, залишаючи на вірну загибель своє потомство.
Сумну картину доводиться спостерігати з вікна потяга на відрізку шляху від села Стоянова на Львівщині до самого Львова. Навіть на околицях міста лева чорніють згарища. Страждають і лісопосадки, що розміщуються на територіях, які їх охоплює вогонь. Невже ми не можемо запобігти цьому ганебному явищу? Адже це не стихійне лихо, а рукотворне. І якщо з часом трав’яний покрив відновлюється, то та дрібнота, що мешкає у верхніх шарах ґрунту, навряд чи виживає. Слід пам’ятати: кожен повинен бути господарем на своїй землі, а отже, й дбайливо ставитися до природних ресурсів.
Уважаю, що час уже вирішити це питання на державному рівні і прийняти закон, який примусив би добре подумати тих, хто без жодної потреби завдає шкоди матінці-природі.
Раїса КОБУК, депутат Цегівської сільської ради.
Борочиче
Волинської області.
