Дивлюся по телевізору, як чубляться депутати у Верховній Раді, як урядовці турбуються про наш люд, що по містах та селах ледь зводять кінці з кінцями, і хочеться думати: які совісні наші обранці, які ділові наші міністри та інші відповідальні чиновники! І серце мало не вистрибує з грудей від гордості за нашу країну. Але рано чи пізно настає момент, коли мусиш відірватися від телескрині й зануритись у вир життя. І тут починається...
Пішов я до аптеки низьких цін, щоб придбати таблетки «Аркоксія», які поряд з іншими ліками вживаю, змагаючись зі своїми задавненими хворобами. Тож зайшов і попросив:
— Продайте упаковку з 28 таблеток... — Тут я пригальмував, бо пригадав, що ціни на ліки скачуть, наче коники-стрибунці на лузі, адже кілька місяців тому я таку упаковку придбав за 209 грн. 53 коп., і та ціна тоді мене дуже засмутила, бо була чи не вдвічі вища за попередню. А яка ж буде тепер? Тож спитав: — Але для початку скажіть, скільки ж та аркоксія коштує нині?
Аптекарка кудись там зазирнула і спокійнісінько сказала:
— 626 грн. 90 коп.
Ця по-справжньому космічна ціна стусонула мене під дих так, що я, щоб не впасти, пошукав руками й очима, за що б ухопитись. Таких грошей у мене з собою не було, тож швиденько ретирувався з негостинної аптеки начебто низьких цін. Ішов і розмірковував: та чи варто ту аркоксію купувати, коли її одненька шістдесятиміліграмова таблеточка тепер коштує аж 22 грн. 39 коп., тобто дорівнює вартості трьох буханців добротного українського хліба. На якого череватого дідька розраховано таку ціну, шановний пане прем’єр Арсенію Петровичу?
Ну, гаразд, виробники аркоксії живуть в Іспанії, Нідерландах та США, отже, далеченько від наших палестин. Можливо, і ліки ці дорогі від того, що їх здалеку завозять, але ж за кілька місяців, що минули від мого попереднього придбання пігулок, відстані не змінилися, а ціна он як виросла! Та і спеціалісти, котрі куди обізнаніші за мене в питаннях цін на ліки, стверджують, що після перемоги Революції Гідності оборудок і махінацій у сфері охорони здоров’я побільшало. Тож, напевне, і ціна аркоксії зросла до небачених розмірів саме через розгул корупції...
І дійшов я висновку: хворіти нині в Україні — собі дорожче. Тому варто переходити на лікування подорожником, полином та всіляким іншим зелом, що росте мало не на кожному подвір’ї і нічого не коштує. Правда, й здоров’я після такого лікування навряд чи додасться.
Упіймавши облизня від фармацевтів, пошкандибав я до недалекого від аптеки магазину «Велика кишеня», що на проспекті Курбаса, 6, там завжди багатий вибір усілякої столової води. Без будь-яких ускладнень придбав півторалітрову пляшку «Поляни квасової». З розміщеної на ній інформації дізнався, що цю воду видобувають з двохсотметрової глибини із свердловини №7-РЗ Полянського родовища, а контора видобувачів та фасувальників розміщується в селі Поляна Свалявського району Закарпатської області.
Нічого компрометуючого про цю воду, закупорену 19 квітня ц. р., не скажу. Якби була погана, то не купував би. Я нею ліки запиваю — так лікарка порадила. Мене ж зацікавила ціна цієї пляшки: 11 грн. 59 коп. Наголошую: посудина не з пивом і не з молоком, а із газованою водою, якою у згаданому районі наповнюють та закупорюють щоденно тисячі пляшок. Так чому ж лише одненька пляшка цієї води коштує гроші, за які можна придбати півтора буханця українського хліба? Щось тут та не так! Виходить, що і тут повторюється аптечна історія. Цікаво було б дізнатися, скільки коштує така пляшка води у селі Поляна? Мабуть, разів у кілька дешевше, ніж у столиці. Тож виникає підозра: чи не ховаються за столичною високою ціною гидкі пики якихось корупціонерів, котрі не сіють, не жнуть, свердловин не бурять, а жирують на нашій з вами, шановні народні обранці та урядовці, недопитливості, легковірності та лінькуватості?
Борис СИДОРЕНКО, журналіст, пенсіонер.
