Мені 80 років, я працюю вчителем. Трудовий стаж — 60 років, а щотижневе навантаження — 10 уроків.
Запитаєте, чому працюю, чи не час на заслужений відпочинок? Хочу, але не можу: маю постійні борги та ще цілий «букет» хвороб. На ліки витрачаю дуже багато грошей.
Три роки тому помер чоловік, і я залишилася одна. Рідні є, але вони далеко, у них своє життя, свої сім’ї, турботи. Моя пенсія — 1800 грн. Прикро за таке життя. Не було дитинства у нашого покоління: війна, німці спалили село. Юність пішла на відновлення нашої країни. Пізніше побудували із чоловіком і дітьми будинок і госпблок. Тепер таке «багатство» нікому не потрібне, але за нього маємо платити податок.
От і скажіть мені, будь ласка, наші народні обранці: як нам, старим, жити? Невже не можна дати нам спокій?..
Варвара КОЗИЛО.
Журавка
Середино-Будського району
Сумської області.
