Член Конституційної комісії, завідувач кафедри господарського права й процесу Національного університету «Одеська юридична академія» Олег Підцерковний розповів нашому кореспонденту Кирилу Воронкову про затверджені Конституційною комісією й спрямовані у Венеціанську комісію зміни до Основного Закону щодо правосуддя.

Комісія затвердила робочий варіант тексту. Сказати, що всі її члени повністю й за всіма пунктами зійшлися в єдиній думці, не можна. Щодо окремих позицій велися палкі суперечки. Як вчений з-поміж усього, що було зроблено, Олег Підцерковний особливо відзначив те, що з Конституції пропонується виключити принцип законності й замінити його принципом верховенства права як основи судочинства. Бо законність передбачає дотримання сухої букви, форми закону іноді навіть усупереч здоровому глузду й принципам справедливості. З погляду перспективи розвитку правової системи це дуже важливо, хоча зараз, можливо, багато хто не усвідомлює цього.
Правда, поки що в нас далеко не всі судді готові перейти від принципу законності до принципу верховенства права. Вони чекають, доки парламентарії їм усе чітко, у деталях розпишуть, а якщо ні — вони не готові ухвалювати рішення. Але ж абсолютно все прописати в законах не можна.
Принцип верховенства права передбачає, що суддя певною мірою стає творцем права. Він дивиться, які є звичаї, яка є судова практика, рішення міжнародних судів та інше. Звичайно, це передбачає й підвищену відповідальність суддів.

Незалежність Феміди

З урахуванням думки Венеціанської комісії в новій редакції Конституції Президента пропонується виключити з числа осіб, які впливають на притягнення до відповідальності й звільнення суддів, як це прийнято в більшості розвинених країн. Це те, про що говорила значна частина членів комісії, але що не ввійшло в первісний текст, спрямований у Венеціанську комісію, в якому була збережена за Президентом частина повноважень — ліквідувати суди й ухвалювати рішення про звільнення суддів. Зараз усе-таки прийнято остаточне рішення, і це теж дуже позитивно, що Президент позбавлений таких повноважень. Тобто це буде виняткова прерогатива Вищої ради правосуддя (ВРП). При цьому повноваження з призначення суддів залишені за Президентом. Він ухвалює рішення щодо їхнього затвердження за поданням ВРП. Конституційна комісія вирішила, що це правильно, бо Президент має наділити суддю часточкою своєї легітимної влади, делегованої йому народом на виборах.
Тобто Президент наділяє суддів правом ухвалювати рішення від імені держави, але надалі не може на них впливати. Це додає незалежності суддям, як і їх безстрокове призначення.
П’ятирічний термін перебування на посаді усунуто як можливий інструмент тиску на суддів. Якщо під час роботи до судді є якісь претензії: він вчинив злочин, на нього є скарги — передбачена більш чітка процедура звільнення суддів. Приміром, раніше була така підстава, яка записана як «звільнення за порушення присяги». Це дуже розмите визначення, адже під порушення присяги можна підвести будь-що. Тому зараз чітко прописано: це обов’язково має бути грубе дисциплінарне правопорушення, яке несумісне зі званням судді. Основна ідея полягає в тому, щоб забезпечити насамперед незалежність суддів. Якщо вони будуть реально незалежні з одного боку, а з другого — підлягатимуть певній відповідальності, до якої притягуватимуться не політичними силами, а професійним органом, то тоді судді стануть більш професійно ставитися до своїх обов’язків.

Проблеми люстрації

Зараз можна почути багато критики щодо цього блоку змін у Конституцію України й роботи Конституційної комісії. Можна сказати, ситуація нагадує терези: на одній шальці плюси, а на другій — мінуси від цих змін. Але більшість фахівців переконана, що перевага тут явно на користь реформи. І це потрібно довести до народу. Можливо, не все, що пропонувала громадськість, вдалося реалізувати. Найголовніша проблема, яка, на погляд Олега Підцерковного, залишилася невирішеною — це питання люстрації й усього, що з нею пов’язане. З одного боку, є суспільний запит на те, що треба оновити судову гілку влади. Дехто навіть пропонує піти радикальним шляхом — узяти й звільнити разом усіх суддів. Але, по-перше, це суперечить принципам верховенства права. Не можна просто звільнити людину без доведеної вини. На це звернуть увагу й наші західні партнери.
По-друге, зупиниться все судочинство. Це буде колапс судової системи. У новій редакції змін у Конституції й у перехідних положеннях пропонується закріпити можливість звільнення судді, який не пройшов професійне оцінювання. Тобто передбачається, що буде проведено професійне оцінювання, і якщо суддя не відповідатиме професійним, етичним та іншим вимогам до його поведінки до прийняття цього закону, то він може бути звільнений. Олег Підцерковний, який проти цієї зміни, як учений і правознавець упевнений, що за цим законом не можна буде звільнити суддю. Закон зворотної сили не має — це суперечить іншій нормі Конституції. Є й ще один варіант, який комісія не прийняла — провести повторний конкурс на посаду суддів Верховного Суду України й вищих спеціалізованих судів, не зупиняючи судочинства в першій інстанції. Зібрати кращих суддів з усієї країни й призначити їх у вищі спеціалізовані суди й ВСУ. І показати суспільству — головні суди країни очищені. Позитиву в цих реформах справді дуже багато. Якщо розраховувати на те, що влада перейде до людей, які чесні, принципові, які одержують гідну зарплату.

Позасудове регулювання

У виправленнях передбачений варіант позасудового регулювання. Що це таке, якщо простою мовою? Приміром, є суперечка між двома людьми, кожен вважає себе правим. Щоб довести свою правоту, вони вимушені звертатися до суду. Позасудове регулювання припускає, що суддя може відправити їх до якоїсь особи, на Заході це медіатор, як правило, адвокат або колишній суддя, який вивчить їхній спір і скаже: у мене були схожі справи, я певен, що ви суд виграєте, а ви програєте. Навіщо витрачати час, гроші й нерви. Іншими словами, судові розгляди, результат яких очевидний для досвідчених юристів і в яких у суб’єктів спору, на думку судді, є точки зіткнення, і вони можуть домовитися, не завантажуватимуть українські суди. І це не тільки розвантаження судів та економія коштів і часу. Приміром, суб’єкти господарювання, які домовилися, не розривають економічних зв’язків і потім продовжують співпрацю, що не завжди буває після судового процесу. А це великий плюс для всієї економіки країни. Звичайно, якщо вони не домовляться — ніхто їм не завадить далі йти до суду. Як в Україні буде реалізовано це позасудове регулювання, залежить від законодавців, але завдяки цим змінам воно стає можливим.
Оцінюючи те, що відбувається навколо діяльності Конституційної комісії, можна подумати, що зараз робиться потужна спроба дискредитувати цей проект у ракурсі того, що він не приведе одразу до явного відновлення судової системи. Але ж навіть розраховувати на миттєві результати не варто. Немає поки що тисяч нових суддів. Бо кваліфікація, професіоналізм, досвід, мудрість, знання — вони не даються за один день. Розраховувати на те, що в нас люди з приватного, високооплачуваного юридичного бізнесу перейдуть працювати в судову систему, не варто. А якщо говорити про набір людей, то на відміну від патрульної поліції нову команду суддів для всієї України не можна створити за три місяці.
Зараз варто побоюватися того, щоб не заговорити цю реформу. Треба, щоб позитивні зміни були реалізовані, і тоді поступово, не одномоментно, еволюційним, а не революційним шляхом вдасться досягти покращення якості судочинства.

Одеська область.