На лінії Москва—Варшава знову загострення. Цього разу його спричинили «одкровення» посла РФ у Польщі Сергія Андрєєва, який в інтерв’ю каналу ТВН-24 намагався нав’язати полякам сталінське трактування історії початку Другої світової війни.

 

Особливо поляків обурила заява посла про те, що наступ Червоної армії на Польщу 17 вересня 1939 не був агресією, а «намаганням СРСР гарантувати собі безпеку, коли доля війни між Польщею та гітлерівською Німеччиною вже була вирішена» та «стало абсолютно зрозумілим, що Велика Британія і Франція не прийдуть полякам на допомогу». До катастрофи вересня 1939 року ІІ Річ Посполиту привела її зовнішня політика 30-х років, коли Варшава «неодноразово блокувала створення антигітлерівської коаліції», — резюмував С. Андрєєв, що прозвучало так, ніби Польща разом із гітлерівцями була співвідповідальна за вибух Другої світової. Нагадаємо, 1989-го Москва визнала поділ Польщі у вересні 1939 р. запланованою і узгодженою Кремлем та Третім рейхом операцією, яка відбулася на підставі таємного додаткового протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа.


«Уроки історії» від С. Андрєєва спричинили обурення у польському суспільстві. МЗС «викликало на килим» російського дипломата, де йому заявили «рішучий протест». На сайті міністерства опублікували заяву з цього приводу, в якій слова посла названо неправдивими і такими, що суперечать історичним дослідженням. «Агресія ІІІ Рейху на Польщу, а згодом вторгнення Червоної армії на територію РП, символічним увінчанням чого був спільний «парад перемоги» вермахту і Червоної армії у Бресті 22 вересня 1939 року, є незаперечним історичним фактом», — нагадується у заяві.


Сам С. Андрєєв навіть й на думці не мав перепрошувати поляків, що підтвердив у розмові з журналістами, «повертаючись з килима». Він сказав, що в МЗС всього-на-всього «пояснив, що його слова було неслушно інтерпретовано». А далі знову дав «урок історичної правди» в новій-старій кремлівській трактовці, заявивши дослівно: «Як сказав президент Путін у травні (2015 року у виступі з нагоди 


70-ї річниці Перемоги. — Ред.), 1939 року Польща стала жертвою політики свого уряду в 30-х роках». Пігулку цієї «правди» він водночас спробував «підсолодити» ще одним радянським штампом, який набив оскому полякам, про шанобливе ставлення росіян до «народного війська польського, яке пліч-о-пліч з ЧА брало участь у Великій Вітчизняній війні».


Швидше за все, слова С. Андрєєва не випадкові, а є лишень ланкою свідомої і добре спланованої Кремлем провокації. На підтвердження цього можна навести витримане в подібному до «андрєєвського» стилі висловлювання іншого російського дипломата. Посол РФ у Венесуелі Володимир Заємський в інтерв’ю тамошній газеті Correo del Orіnoco (20 вересня 2015 р.) заявив, що твердження про напад СРСР на Польщу 1939 року — це брехня, оскільки «Червона армія лишень відібрала землі, право на які Польща узурпувала після завершення Першої світової війни».


На думку Влодзімєжа Цімошевіча (міністр закордонних справ Польщі у 2001—2005 рр.), плануючи добиватися від Заходу перегляду санкцій і розуміючи, що Варшава буде одним з найпалкіших противників такого кроку в ЄС, Кремль хоче нейтралізувати Польщу, виставивши її «русофобською країною, яка не може бути надійним партнером». Не випадково ж обидва російські дипломати резюмували у згадуваних інтерв’ю, що Москва не несе відповідальності за нинішній стан російсько-польських відносин, які після 1945 року «ніколи не були настільки поганими».

Варшава.