Категорично протестую проти надання українського громадянства іноземцям, які не володіють державною мовою, не знають нашої історії та законодавства. Для таких потрібен відповідний екзамен, бо балачки про толерантність закінчуються саме там, де починається українство і українська державність. Затінити, притамувати все українське й служити «єдіной і нєдєлімой» — така їхня мета. Не можу слухати радіо й дивитися телевізор, бо і там нахабні окупаційні спітчі переростають у словесно-кулеметні черги путінських прихвоснів, які цілять у наших дітей, в їхні душі, в нашу державність.
Чи можливо таке десь в Ізраілі, Польщі, країнах Балтії, щоб державним чиновником була людина, яка не знає — і не намагається знати — мови країни, народу якої служить? Нонсенс. То що, так і хворітимемо на малоросійство із загостреннями імперсовкового приниження чи згадаємо нарешті, що ми — горда нація зі своїми традиціями, історією та мовою!
М. САМУСЬ, пенсіонер.
Чугуїв
Харківської області.
