Біль... нестерпний біль... сльози... ненависть... ненависть до тебе, — російський солдате... Це кажу тобі я — УКРАЇНКА, котра виросла в Росії. Говорю тобі російською мовою, яку любила і вважала рідною, ніжною, ласкавою, своєю. Але це було раніше, доти, доки ти не прийшов у мою Україну мене, російськомовну, рятувати, хоча я тебе про це не просила... Тепер я тебе НЕНАВИДЖУ, знаєш чому? Тому що я мати, у якої дорослі сини, котрі отримали любов до Батьківщини із грудним молоком... Тому що моя маленька дочка разом зі мною стоїть перед сном на колінах щовечора й молиться Богу, щоб скоріше закінчилася ця проклята війна і її тата і старших братів не забрали воювати... Тому що замість ляльки моя дочка просить у Діда Мороза під ялинку МИРУ!!! Тому що мій дідусь пережив уже одну війну й помер тепер, коли моя бідна Україна тоне в крові синів, чоловіків, батьків і в сльозах матерів, дружин і дітей... Тому що ти зруйнував мій рідний Донбас, де народилася й виросла моя мама, поховані моя бабуся й мої брати. Донецьк, Димитрів, Горлівка, Красноармійськ, там живуть мої рідні, котрих ти прийшов захищати, від кого? Від мене? Від моїх синів? Але ти прийшов без дозволу, нахабно, немов кривавий монстр, що несе розруху в наше важке і без того, але мирне життя... А раніше там росли квіти й сміялися діти. Тепер щодня ми чуємо новини про те, що хтось підірвався на міні. Щодня ми чуємо новини, як матері ховають своїх синів. А ти подумав про свою матір???!!! Скажи, російський солдате, хіба для війни вона в муках давала тобі життя, виховувала тебе й любила, так, як ніхто не вміє любити. Ти бачив очі матері, яка втратила сина на війні??!!! Одумайся!!! Тільки Бог може подарувати життя й тільки він може його забрати, ти не маєш на це жодного права! Ти не маєш права гинути, убиваючи, пошкодуй свою МАТІР!!! Немає нічого дорожчого за життя в цьому СВІТІ, ти ніколи не зможеш побудувати щастя на чужих сльозах, а якщо ти загинеш, подумай, що буде із твоєю МАМОЮ й рідними... Російський солдате, в сини ти мені годишся, чи у батьки — забирай свою смертоносну зброю і ЙДИ З МОЄЇ УКРАЇНИ!!! НА ТЕБЕ ЧЕКАЄ ВДОМА ТВОЯ МАТИ!!!
Альона ФУРМАН.
Бершадь, медсестра.
