Коли рік тому розробляли Коаліційну угоду, то цей документ детально прописував, які реформи планується провести та як вибудовуватиметься співпраця між урядом та парламентом. Згодом угода стала основою затвердженої Верховною Радою Програми діяльності уряду. Коаліційна угода також передбачала, що Кабмін формується з урахуванням рівня кваліфікації і доброчесності кандидатів на посади та що при цьому не застосовуватиметься квотний принцип. Такий підхід урівноважувався покладенням на членів уряду відповідальності за втілення визначених Коаліційною угодою реформ. «Діяльність члена Кабінету Міністрів, яка суперечить вимогам Коаліційної угоди, матиме наслідком його політичну відповідальність, зокрема розгляд Верховною Радою питання про відставку», — зазначається в документі.
Сторони зобов’язувалися забезпечити тісну парламентсько-урядову співпрацю, метою якої було ухвалення якісних реформаторських законопроектів, в тому числі спрямованих на виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Плану заходів з її імплементації.
Та якщо на початку каденції чимало рішень ухвалювалися фактично з коліс, в тому числі й проект бюджету на 2015-й, то уже влітку цього року прем’єр Арсеній Яценюк нарікав, що 70 відсотків із внесених урядом законопроектів десь губляться, а 30 відсотків доводиться відбивати в парламенті з боями. На його думку, ситуація мало змінилася й нині. «Можуть бути якісь неузгодженості, але у нас уже немає часу чекати, бо вікно можливостей для влади потрошки закривається, тож парламент має відкривати, а не закривати це вікно», — вважає він.
У відповідь спочатку лунали звинувачення в неякісній підготовці поданих урядом документів, а згодом представники коаліції стали вносити альтернативні до урядових законопроекти, зокрема, проект податкової реформи. Перед завершенням річного терміну діяльності Кабміну стосунки між фракціями коаліції ще більше поляризуються, а крім звинувачень у некомпетентності лунають ще й звинувачення в корупційних діях.
Реагуючи на ці атаки, «Народний фронт» ультимативно заявив, що фракція не підтримає жодної іншої прем’єрської кандидатури, окрім Яценюка. «Дуже легко критикувати діючий уряд, який був обраний фракціями коаліції, а особливо тими представниками, які надали найбільше міністрів у цей уряд», — заявив голова фракції «Народний фронт» Максим Бурбак та нагадав, що коли хтось із делегованих міністрів не справляється зі своїми обов’язками, то прем’єр ще два місяці тому закликав фракції коаліції подавати свої кандидатури для посилення уряду.
Звісно, що ця заява не залишилася без відповіді. Зокрема, голова фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко закликав говорити не про персоналії, а про те, як вирішувати проблеми. «Мене в другу чергу цікавить, хто буде прем’єром, хоча це дуже цікаве питання, та хто буде міністрами чи їхніми заступниками. У першу чергу мене цікавлять пріоритети роботи уряду. Нині до діяльності Кабміну є багато критичних зауважень і від нашої фракції», — сказав він та зазначив, що крім аналізу поточних прорахунків, потрібно чітко розставити пріоритети наступного року. Оскільки одним із таких пріоритетів є податкова реформа, то, за його словами, своє ставлення до глави уряду фракція формуватиме на підставі його позиції з цього питання. «Якщо Арсеній Петрович Яценюк зможе переконати нас у тому, що уряд візьме курс на підтримку бізнесу як передумову підтримки всього українського суспільства, то в нього не буде проблем із власними перспективами. Якщо ні, то ми постанемо перед питанням, хто зможе очолити такий життєво необхідний країні курс», — констатував Ю. Луценко.
До чого призводять взаємні, переважно з трибун та екранів телевізорів, звинувачення, ми дуже добре пам’ятаємо. На жаль, саме за таким сценарієм розпадалися попередні коаліції демократичних сил у парламенті. Альтернативою цьому є забезпечення справді тісної парламентсько-урядової співпраці, або, кажучи по-простому, урядовцям та коаліціянтам потрібно якомога частіше зустрічатися та ще до винесення в сесійну залу грунтовно обговорювати спільні законопроекти. І тоді є надія, що взаємні претензії буде знято і хтось когось переконає. Бо, здається, ще однієї сварки в лавах демократичної коаліції країна точно не витримає.
27 листопада 2014 р. На пленарному засіданні Верховної Ради України Головою Верховної Ради обрано Володимира Гройсмана, Прем’єр-міністром України — Арсенія Яценюка.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.
