Вулицями цього села вільно гуляють кури і гуси, а на схилі над Кальміусом незворушно лежать десятків зо три корів. Місця гарні, але милуватися берегами річки зблизька небезпечно. Водна перешкода являє собою лінію фронту, по обидва боки якої розташовані позиції противників. З того берега час від часу стріляють. Чермалик — крайній населений пункт, підконтрольний Україні, далі — окупована територія. Лише кількасот метрів відділяють два світи.
Сільський голова Олена Табія.
Сьогодні село входить до складу Волноваського району — після того, як більша частина Тельманівського району, до якого належав Чермалик, виявилася окупованою в серпні 2014-го. «Півроку поспіль були величезні проблеми з виплатою зарплат і пенсій. Учителям не платили, амбулаторії, пенсії довго переказували. Лише у другому півріччі 2015-го все налагодилося, заборгованість виплатили, люди заспокоїлися», — розповідає сільський голова Олена Табія.
Обрана в 2010-му, вона продовжує працювати на посаді: місцеві вибори в жовтні в цьому селі, як і в низці інших населених пунктів на лінії зіткнення, було вирішено не проводити. Обгрунтування — неможливість забезпечити виборчий процес. Сільський голова приймає відвідувачів у кімнаті з електрокаміном у конторі колишнього агроцеху. Своїм кабінетом у сільраді поступилася українським військовим. Капітальна адмінбудівля агроцеху — один зі спогадів про світле минуле місцевого господарства. Останню з трьох ферм закрили в грудні минулого року. Більшість працездатних мешканців тепер безробітні. «Працює лише бюджетна сфера, приватні магазинчики і дуже невелика кількість людей — 20—30 осіб — в агроцеху», — перераховує голова.
Вулицями тягнуться лінії газогону: приблизно 450 будинків отримують «блакитне паливо», а 110 — не газифіковані. Забезпечення вугіллям для опалення — найболючіша проблема. Побутове вугілля видобувається по той бік фронту. Привезти його з окупованої території неможливо.
Частина мешканців — пенсіонерів металургійного комбінату імені Ілліча — отримали грошову компенсацію за вугілля, по 6 тисяч гривень. Але палива немає, навіть за гроші. Зараз готують документи — Місія ООН обіцяє завезти людям по дві тонни. Це приблизно половина від потреби, зазначає Олена Табія.
Для опалення місцеві мешканці вишуковують приховані резерви — вугілля, яке залишилося з попередніх років. Трапляється, сусіди діляться. Інші варіанти «енергоносіїв» — наприклад, дрова, — у степовому краю знайти проблематично. Ситуацію ускладнює той факт, що в негазифікованих будинках мешкають найбідніші громадяни, які не мали коштів для прокладення труби під «блакитне паливо».
На центральній вулиці відчинені продмаги і кіоск. Покупців вистачає. Багато хто заходить погрітися до магазину в очікуванні автобуса на Маріуполь. Приватний перевізник робить два рейси на день. Це єдиний маршрут, який з’єднує Чермалик із «великою землею». Їхати близько 50 кілометрів через блокпости і розбитими дорогами.
Розповідають, що навіть після сильних обстрілів торік люди виходили з підвалу і йшли працювати на городи. Адже в селі годує земля. Після оголошення перемир’я зітхнули з полегшенням. Ті, хто виїхав, стали повертатися. Підприємливість людей, які вижили навіть під час сильних обстрілів, вражає. Коли виявилося, що в автомобілі, яким ми приїхали до села, закінчилося пальне, а автозаправки поруч немає, місцеві мешканці безпомилково спрямували до двору, де можна придбати бензин 24 години на добу.
А от аптеки в селі зачинені вже понад рік. За медикаментами їздять до Маріуполя. Частково допомогла організація «Лікарі без кордонів», яка привезла препарати до місцевої амбулаторії. Тепер їх можна отримати на прийомі у лікаря. Але перелік медикаментів обмежений, решту доводиться шукати самим.
Маріуполь—Чермалик.
Донецька область.
Довідково
Нині в Чермалику живуть близько 1500 осіб. За час бойових дій частина мешканців виїхала, насамперед молоді сім’ї. Кількість учнів у школі скоротилася зі 150 до 116 осіб.
За рікою поки що окупована територія.
Розвідник Богдан та боєць Олександр.
Гусак Гогі гордовито походжає серед окопів.
Солдати спостерігають за ворожими позиціями.
Олексій «Малюк» готує їсти.
На позиціях.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
