Пам’ятник жертвам репресій та голодоморів 1920—1950 років нещодавно звели у центрі села Лисиче. Побудований він за ініціативи і за безпосередньої участі художника-скульптора Світлани Лелях. Цей пам’ятник увічнив імена лисичанців — тих, які з волі правителів-нелюдів тоталітарного режиму відійшли в інший світ.
«Пам’ятай про них, перехожий. Вони, знесилені і голодні, закривавлені і катовані, мріяли про мирне і щасливе життя. Пам’ятай про ті часи і зроби все, щоб не повторилася трагедія твоїх співвітчизників», — закликають слова на плитах пам’ятника.
Я є свідком тієї жахливої трагедії. У дитинстві і в молоді роки мені довелося бачити і пережити жахи голодомору. І тепер наша демократична незалежна держава має бути запорукою того, щоб ніколи більше ці трагічні події не повторилися у житті нашого народу. Ми всі повинні думати, як врятувати Україну, нашу націю, наш народ і нашу культуру.
Я бачу і розумію, що нині нашій країні дуже важко. Та не потрібно чекати, що нам подадуть копійку з-за кордону. Ми маємо багаті родючі землі, численні природні багатства, а головне — працьовитих людей. Нашому Президенту, уряду, Верховній Раді лишень слід направити усе це на державне благо.
Наша Україна має бути багатою, могутньою, квітучою. А наші люди повинні заможно і щасливо жити на свої вільній землі із вірою, надією і любов’ю у серцях.
Ганна ПРОКОПЧУК, учасник війни, ветеран праці, дочка репресованих батьків, мати сина-афганця, миротворця в Лівані.
Острог
Рівненської області.
Фото з сайту www.1ua.com.ua.
