Про родинні традиції та обов’язки, про дозвілля, рекорди та вибір життєвого шляху ми говорили з міським головою Сум Олександром ЛИСЕНКОМ.
Від військового — до міського голови
Він мріяв бути військовим. Його батько та брат добре знали стройову підготовку й усі нюанси цієї професії. Олександр Лисенко теж із червоним дипломом закінчив військове училище. Але доля розпорядилася інакше: він став очільником Сум.
«Я з дитинства був упевнений, що своє життя пов’яжу з армією, — розповів він. — Але так сталося, що я закінчив військове училище на початку буремних 90-х, коли було становлення незалежної України. І дивлячись на все, що тоді коїлося в країні та рідних Сумах, я докорінно змінив думку про свій майбутній шлях».
У 1992-му Олександр Лисенко за власним бажанням був звільнений із лав Збройних Сил України. Оскільки у Сумах на той час роботи не було, він поїхав до Німеччини заробляти кошти.
«Кілька років я там працював, подивився, як живуть люди, і зрозумів: треба щось змінювати у себе на Батьківщині, — продовжує нинішній міський голова Сум. — Спочатку ми з друзями зайнялися підприємницькою діяльністю, а згодом я вступив до однієї із партій, про що не шкодую ні на мить. Адже з того часу присвятив себе політичній роботі, яка давала мені можливість впливати на життя рідної Сумщини. Чи переймаюсь я тим, що не став військовим? Ні, звісно. І якби мені запропонували заново будувати своє життя, я повторив би свій шлях від військового до політика».
Закохався у сусідку
Сьогодні Олександр Лисенко — чудовий сім’янин. Із майбутньою дружиною Оленою вони познайомилися, коли ще були дітьми.
«Олена — родом із Золотоніського району Черкаської області, мешкала неподалік від будинку моєї рідні, — зізнається він. — Я пам’ятаю її ще з дитинства, ми дружили, згодом закохалися. Освідчився їй, коли проводив додому з дискотеки».
А згодом Олександр знову приїхав до рідних, забрав Олену і привіз до Сум. Побралися, а у 2006 році у них народилася донька Даша. Традиції, сформовані в батьківській хаті, він переніс у свою родину.
«Я виріс у щасливій, дружній і люблячій сім’ї. У нас не сперечалися, не підвищували голос, — каже Олександр Миколайович. — Тому нині я намагаюся на любові й взаємній повазі будувати свої стосунки із дружиною та донькою».
Звичайно, у глави родини Лисенків така робота, що він проводить вдома мало часу. Та кожну вільну хвилину Олександр Миколайович віддає доньці та дружині.
«Як виховую Дар’ю? Спілкуємося щовечора, частенько разом робимо уроки, — розповідає він. — На жаль, не завжди це вдається. Але в суботу та неділю ми разом. І коли ми з дружиною запитуємо, чия вона донька, Даша каже, що вона — татова й мамина. Звісно, більше часу вона проводить з мамою. Вони — дівчата, тому краще розуміють одна одну».
Зі свого дитинства та юності Олександр Лисенко виніс головне: щоб чогось досягти, треба, насамперед, добре вчитися. Тому й доньці дає такі ж настанови.
«Усього, що маю, я досяг завдяки знанням, отриманим у військовому училищі та нашому Сумському державному університеті, а також завдяки самоосвіті, — каже Олександр Миколайович. — Саме навчання мені дуже допомогло в житті. Тому й дитині повторюю, щоб училась старанно, слухала вчителів, і все в неї буде добре».
Про «Волгу» й 13-кілограмового сома...
Сумський міський голова з дитинства обожнює подорожувати. У розмові він згадував про батьківську «Волгу».
«Батько був військовим, тому ми жили в багатьох містах і країнах. І де б не були, у батьків завжди залишалися друзі, які нас гостинно зустрічали, — усміхається Олександр Миколайович. — Пам’ятаю, як тато традиційно садив нас у «Волгу», куплену в Польщі, і віз на свою Батьківщину в Переяславський район, до друзів. Ми об’їхали тією «Волгою», мабуть, усю Україну. Тому у мене теж є мрія — просто сісти в машину, взяти Олену, Дашу і гайнути в іншу область або хоча б порибалити. До речі, в цьому хобі у мене є певні досягнення. Найбільша риба, яку я впіймав за своє життя, — це сом вагою 12,7 кг».
Риболовля, футбол, подорожі — сьогодні це розкіш для міського голови. Адже на них потрібен час. А його часто катастрофічно не вистачає.
Новорічні свята міський голова Сум традиційно зустрів у колі друзів та родини. Ялинка, шампанське, мандарини, подарунки — всі неодмінні атрибути, звичайно ж, були присутні у сім’ї Лисенків. А ще у їхньому гостинному домі традиційно загадують бажання — щоб усі їхні рідні й друзі, мало того, щоб усі сумчани жили у щасті й достатку в наступному році.
Суми.
На знімку: Олександр Лисенко разом із батьком, дружиною та донькою.
Фото з домашнього архіву.
