Написала цього листа, щоб поділитися думками про життя своє і таких, як я. Постійно переймаюся питанням, для кого в Україні Конституція? Напевно, не для бідних і не для переважної більшості пенсіонерів, які довго і старанно працювали, а нині отримують аж занадто скромні пенсії. Скажімо, моя становить 1394 гривні. Надбавки немає, тому що, виявляється, вона у мене «завелика»!
Пенсії людей праці могли б бути більшими, та у держави немає коштів. Натомість, як повідомляють ЗМІ, для захмарних видатків нашим чиновникам гроші є. А на скарги та бідкання таких, як я, ніхто не звертає уваги. І виходить, що у країні одні бісяться з жиру, а інші виживають.
Я зневірилася у прозорості роботи та чесності можновладців. Не ходжу із простягнутою рукою і не беру субсидії. Уже й вибори ігнорую... Лише молю Бога, щоб поклав край цьому безправ’ю та знущанням над людьми праці.
Бачимо, як наші можновладці показово ходять до церкви, б’ють поклони. Та чи є в їхніх душах щира віра та страх перед Господом? Чи вмістяться у побудованих ними церквах ті, кого вони скривдили?..

Клочнів
Чернігівської області.