В середині січня нинішнього року російський військовий міністр Шойгу розповів про найближчі плани нашого агресивного сусіда: на західних рубежах РФ розгортатимуть три нові дивізії. Захід для Росії — це схід для України, тож зрозуміло, у бік чийого кордону дивитимуться дула новостворених військових формувань. 18 січня «Українська правда» опублікувала дані американського розвідувального бюро Stratfor. Згідно з ними, російські військові стратеги розробили три сценарії вторгнення в Україну. Наймасштабніший — третій, реалізація якого означала б окупацію всієї лівобережної частини України. Американські розвідники вважають, що у Росії є потужності для втілення в реальність навіть такого жахливого плану. Щоправда, у цьому разі не обійтись без оголошення масової мобілізації у сусідній державі, і тоді вже агресію неможливо буде списати на активізацію зусиль «ДНР»/»ЛНР». У недавньому інтерв’ю німецькому виданню «Більд» Президент України Петро Порошенко заявив, що загроза відкритої війни з Росією цього року навіть вища, аніж минулого, бо наш невгамовний сусід нині інвестує значні кошти у підготовку до неї.
На тлі ось таких невеселих інформаційних приводів і відбулась наша розмова із Володимиром Лавриком (на знімку). Володимир Борисович — відома в Сумах людина. Він громадський активіст, свого часу працював заступником міського голови, очолював обласне управління юстиції. Але сьогодні для нас важливіша інша, не цивільна, кваліфікація співрозмовника. Володимир Лаврик ще й кадровий військовий, дослужився в армії до полковника. Він тривалий час працював начальником райвійськкомату, а тому як мало хто інший обізнаний із нюансами мобілізаційної роботи.
Буде треба — будуть партизани
29 жовтня позаминулого року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб з’явилась нова організація: «Сумське обласне громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «З’єднання територіальної оборони Сумщини ім. Богдана Хмельницького». В. Лаврик — начальник штабу цієї воєнізованої структури.
— Ніколи не думав і не гадав, що знову займатимуся такими речами, — каже він. — Я вже давно на заслуженому відпочинку — так би мовити, повноцінний пенсіонер. Але замість того, щоб займатися домашніми справами, виховувати онуків, доводиться ось дбати про територіальну оборону...
За словами В. Лаврика, основними причинами створення з’єднання імені Хмельницького були «відверта бездіяльність та безініціативність владних органів і посадових осіб щодо реалізації «Положення про територіальну оборону України», затвердженого указом Президента України». Взятий у лапки текст — витяг із документів, підготовлених для реєстрації нової громадської організації.
— Вже понад рік ми на абсолютно законних підставах формуємо загони самооборони у 18 районах та 7 містах обласного значення, — пояснює стратегію колишній начальник обласного управління юстиції. — Вони діятимуть в умовах правових режимів мирного і воєнного стану, а також на період окупації частини або всієї території Сумщини. У період окупації загони самооборони переходять на нелегальне становище і стають партизанськими загонами. Їхні бази готуються вже зараз, і ця робота узгоджується з органами місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування.
Зброя у законі
До з’єднання імені Богдана Хмельницького залучаються громадяни, непридатні до повноцінної військової служби, але готові зі зброєю в руках захищати Сумщину від агресора. У районах сформовано кістяки, і коли агресор перетне рубежі області, його зустрінуть не менш як 2 тисячі оборонців. Всю організаційну роботу координує штаб, члени якого збираються раз на тиждень.
— Загалом ми плануємо розгорнути 12 тисяч осіб, — каже В. Лаврик. — Але щоб це зробити, знадобиться час.
Члени громадського формування мають дозволи на придбання зброї — і травматичної, і нарізної. Зараз зброя потрібна для охорони громадського порядку, а у разі війни вона буде застосована проти агресора. Кожен боєць проходить крізь щільне решето — нарколога, психіатра та відділок міліції, щоб отримати документи на придбання пістолета чи автомата.
Зі зброєю, власне, найскладніше. В. Лаврик купував свій «Форт-202» за особисті кошти, і тоді це стало йому в 7 тис. грн. На вигляд цей автомат мало чим відрізняється від «Калашникова», його магазин так само споряджається набоями калібру 7,62 мм. Нині така зброя коштує приблизно 20 тис. грн. і по кишені далеко не кожному. Тож люди пишуть заяви на вступ, проходять комісію, а начальство шукає спонсорів, готових пожертвувати посильні кошти на безпеку краю. Фінансові ресурси на екіпіровку бійців — уніформу, каски, бронежилети — можуть закладатись і до місцевих бюджетів області, але зброю для самооборонців за бюджетні кошти купувати не можна, лише за гроші спонсорів.
— Всі зараз займаються АТО, а прикордонна Сумщина тим часом залишається практично голою. Про це мало хто замислюється. Згідно з директивою Генерального штабу Збройних Сил України, у Сумах має бути створено 3 батальйони територіальної оборони, і ще 2 батальйони — у Сумському районі. Але формування цих військових одиниць починається після введення воєнного стану, тобто після оголошення війни. Уявляєте — російські танки вже стоятимуть у Сумах, а ми тільки починатимемо формувати батальйони територіальної оборони. Нонсенс! Тому я й пропоную свій варіант, — підсумовує В. Лаврик. — Вважаю, що у юридичному плані він оформлений бездоганно.
На сьогодні у з’єднанні територіальної оборони імені Богдана Хмельницького — кілька сотень бійців, найбільше у Сумах та Конотопі. Рішення про прийом до організації ухвалюються колегіально — двома третинами голосів членів штабу. Тож варіант, що зброя потрапить не до тих рук, дуже малоймовірний.
— Видається, власне, не зброя — виділяються гроші на її придбання, — деталізує В. Лаврик. — Гривневий еквівалент певної суми у доларах. Людина ставить підпис під зобов’язанням: у разі виключення зі з’єднання вона повертає гроші. За кожен день прострочення — штраф.
— А зброя?
— Зброя залишається власнику, — відповідає В. Лаврик. — Але настають уже зовсім інші правовідносини між колишнім членом з’єднання територіальної самооборони та міліцією, позаяк після вибуття з організації володіння зброєю стає незаконним.
Імовірність нападу залишається високою
— Я не розумію державу, котра не може захистити своїх громадян, і вони змушені робити це самі, — продовжує В. Лаврик. — Багато хто відмовився від особистого життя і повністю присвятив себе цій справі.
— Ви переконані, що це сьогодні дуже потрібно? Яка, на вашу думку, ймовірність того, що російські війська таки увійдуть на територію Сумщини?
— Ми абсолютно незахищені, відкриті, практично без систем оборони, тож росіянам тримати на нашій ділянці кордону значні сили нераціонально. З другого боку, незахищеність провокує агресора. Кілька місяців тому, коли мене запитували про ймовірність нападу, я відповідав: десь 50 на 50. На сьогодні небезпека знизилась, але все одно вона залишається. Подивіться ось сюди...
Володимир Лаврик розгортає карту України зі своїми позначками. «Гарячі» території на ній зафарбовані: Придністров’я, Крим, східний шматок Донбасу.
— Це називається «оперативна ситуація», — каже полковник. Він називає кількісний і якісний склад військових формувань Російської Федерації, розгорнутих неподалік від кордонів України. — Ті кілька тисяч росіян, які нині перебувають на Донбасі, то лише перший ешелон, — показує на карті В. Лаврик. — Їхнє завдання — пробитися через Маріуполь на Крим. А ось, як нас колись навчали в академії, найімовірніший напрям головного удару: дійти до Дніпра і стати біля Києва. Щойно вони це зроблять, застосують відому тактику «примушення до миру».
Згідно з версією Лаврика, вектор головного російського удару після Маріуполя проляже територією Сумщини. Полковник намалював на карті три стрілки: одну — напроти Глухова, другу — напроти Сум, а третю — в напрямку Чугуєва сусідньої Харківської області.
— Від чого залежить, перетнуть російські війська кордон чи все-таки обмежаться гібридною війною?
— Гадаю, це напряму пов’язано з вартістю нафти, — відповідає В. Лаврик. — Щойно ціна головного продукту російського експорту наблизиться до 80 доларів за барель — вважай, війна підійшла упритул до нашого порогу.
Фото автора.
