Найбільш загрозливим напрямком на ділянці відповідальності Луганського прикордонного загону продовжує залишатися лінія зіткнення.
Схиляємо голови
У селі Красна Талівка луганські прикордонники мають одне святе місце, де схиляють голови і набираються відваги. Це пам’ятник їхнім побратимам, які загинули 25 серпня 2014 року, захищаючи кордони України. Того дня на ділянці відділу прикордонної служби «Красна Талівка» майже три години тривав запеклий бій. Нашим хлопцям довелося зупиняти диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула державний кордон України з території РФ і відкрила мінометний вогонь. Сили були нерівні. У відповідь на обстріл некерованими реактивними снарядами з двох російських бойових вертольотів Мі-24, БТРів та БМП українські воїни могли відповісти лише вогнем з автоматів та гранатами, бо тоді не мали ні бронетехніки, ні важкого озброєння. Попри чисельну й технічну перевагу ворога, наші хлопці змогли дати гідну відсіч групі осетинського спецназу, яка планувала захопити міст через річку Деркул. Прорив через державний кордон України того дня не відбувся. Російські диверсанти були вимушені відступити, забравши своїх поранених та вбитих. Та перемога дісталася дорогою ціною: у нерівному бою прикордонники втратили чотирьох своїх побратимів, ще трьох було поранено. Загинули найкращі, загинули справжні патріоти. Їхній світлій пам’яті і встановили монумент.
Пам’ятаєш, як усе починалось?
До червня 2014 року в Луганську вже було захоплено СБУ, прокуратуру, облдержадміністрацію, міліцію, військову частину. І лише Луганський прикордонний загін, що базувався у південній частині міста, продовжував діяти і був немов кістка у горлі зовсім оскаженілих прихильників «русского мира». Втім, штурму в загоні чекали щодня.
Бойовики розпочали його в ніч з 1 на 2 червня 2014-го. Територію управління прикордонного загону оточили 500 озброєних молодиків і відкрили вогонь з усіх видів стрілецької зброї, зокрема, великокаліберної та гранатометів. Як потім розповідали учасники того бою, в першу хвилину вони не могли збагнути, що відбувається, але швидко організувалися і дали нападникам гідну відсіч. Щоб підняти бойовий дух прикордонників і позлити бойовиків, начальник загону полковник Дейнеко наказав увімкнути гучномовець, з якого лунав гімн України. Це було дуже правильне рішення, оскільки гімн стверджував: прикордонники живі, вони не здаються. І так він лунав без перерви вісім годин, аж поки нападники не розбили динаміки.
Очевидці розповідають, що атак було кілька. Спочатку на штурм пішли молодики у цивільному одязі з підсумками на ременях і автоматами. Певно, це були ті, хто «брав» СБУ та ОДА. І, найімовірніше, вони були налаштовані на те, що після декількох пострілів прикордонники самі здадуть свій загін, як це відбулося в інших військових частинах Луганська. Але так не сталося. Тоді підійшли підготовлені бойовики, однак і вони не змогли зайняти територію управління. В район бою тричі прилітав український військовий літак, і хоча він жодного разу не відкрив вогонь, морально допоміг нашим хлопцям. Адже сама наявність літака істотно деморалізувала бойовиків, і вони послаблювали вогонь. А коли прилетів і відпрацював вертоліт Мі-24 — й зовсім притихли.
Свої позиції прикордонники залишили лише за наказом штабу в ніч з 3 на 4 червня 2014 року. Понад три десятки військовослужбовців, взявши максимально можливий боєкомплект, потайки залишили частину. Йшли пішки і наступного дня дісталися луганського аеропорту. Коли Денис Цяцькун зняв рюкзак і кітель, виявилося, що від важкого вантажу у нього на спині злізла вся шкіра. Але він доніс усі чотири цинки набоїв. Військово-транспортним Іл-76 прикордонників відправили в Бориспіль, а пізніше — до Харкова.
У посиленому режимі
Обстановка, в якій сьогодні служать прикордонники, досить складна і динамічна. Найзагрозливішим напрямком на ділянці відповідальності Луганського прикордонного загону залишається лінія зіткнення. Будь-якої миті тут можна очікувати на диверсію з боку бойовиків, напади диверсійно-розвідувальних груп противника або ж ненароком нарватися на кулю снайпера чи розтяжку, поставлену ворогом. Прикордонники мають штатних саперів та спеціальних службових собак, але, враховуючи обстановку на ділянці свого загону, спеціальні розвідувальні заходи планують та проводять спільно зі штабом сектору АТО, під час яких відбувається перевірка місцевості, населених пунктів, розмінування доріг та споруд.
Сьогодні мобільна прикордонна застава виконує зовсім інші функції, ніж раніше, у мирний час, і озброєння у неї інше, серйозніше. Зокрема, служба має броньовані машини. «Кугуар», наприклад, уже врятував життя дев’яти військовослужбовців. Воєнні дії змушують також нарощувати якісну фортифікацію, оборону військових містечок. Як свідчить досвід, небезпека нападів є не лише по лінії розмежування. І завдяки належному облаштуванню місць несення служби, готовності тримати оборону вдавалося мінімізувати наслідки диверсій. Посилено нині охороняється державний кордон, а також здійснюється ретельний прикордонний контроль у пунктах пропуску.
Останнім часом почастішали обстріли місць перетину лінії зіткнення, зокрема, контрольного пункту в’їзду-виїзду «Станиця Луганська» та прилеглої території. І, на жаль, є поранені з боку військовослужбовців ЗСУ та прикордонників.
Попри те, що прикордонникам доводиться нести службу в складних умовах, в окопах і бліндажах, настрій у більшості з них бойовий.
Луганська область.
ФАКТ
З початку антитерористичної операції в Луганському прикордонному загоні загинуло 12 військовослужбовців, поранено 99.
ФАКТ
Ділянка відповідальності Луганського прикордонного загону — це понад 500 км кордону з Російською Федерацією та ще майже 140 км по лінії розмежування.
Кінолог Ярослав Зайцев зі своїм вихованцем. Бронежилети для собак пошили волонтери.
Фото прес-служби Луганського прикордонного загону.
