Вода для Кримського півострова завжди була й буде найнеобхіднішим для життя ресурсом, який забезпечує потреби населення не тільки у вирішенні побутових питань, а й у зрошенні, яке дає змогу вирощувати тут сільгосппродукцію.
Приміром, питною водою забезпечені далеко не всі населені пункти Криму, чимало з них дотепер користуються лише привізною. Що вже говорити про потреби сільського господарства...
Північно-Кримський канал був єдиною рукотворною й потужною річкою, яка постачала півострів водою практично на 85%. Завдяки водам Дніпра наповнювалися десятки водоймищ, вода подавалася для поливу на сотні тисяч гектарів земель для вирощування пшениці, рису, овочів і фруктів.
Після квітня 2014 року, коли напередодні в Криму відбувся «референдум про возз’єднання з Росією», постачання на півострів дніпровської води припинилося. І в останні два роки кримчани відчувають дефіцит води.
Не вистачає на всіх
Запасу води у водоймищах Республіки Крим достатньо для забезпечення населення до кінця 2016 року, вважають в «Державному комітеті» з водного господарства та меліорації Криму. За інформацією відомства, обсяги води у водоймищах природного стоку становлять 95,9 млн. кубічних метрів, чого вистачає для забезпечення Сімферополя й Південного берега Криму.
Але найбільший дефіцит спостерігається в східній частині Криму, а це весь Керченський півострів, а також Феодосія й Судак. Там проблему намагаються розв’язати, перекидаючи води річок до водоймищ, але її вистачає для забезпечення не більш як 25% мешканців цього регіону.
Бурять і свердловини, але небезпека полягає в тому, що вибираються глибинні залягання підземних вод. Екологи припускають, що це може призвести до необоротних процесів, зокрема, до витиснення підземних морською водою, оскільки півострів з усіх боків оточений Азовським і Чорним морями.
Салгир замінить Північно-Кримський канал?
Найдовшою й однією з найбільш повноводних річок Криму є Салгир. Її довжина становить понад 200 кілометрів.
На одному з нещодавніх засідань «кримського уряду» кримсько-російський віце-прем’єр Олег Казурин приголомшив фахівців своєю заявою, що розглядається питання про перекидання вод річки Салгир у русло Північно-Кримського каналу для забезпечення питною водою східної частини Кримського півострова.
Зокрема, за його словами, це дасть можливість забезпечити додаткову подачу води в обсязі до 41 тисячі кубометрів на добу для потреб Керчі, Феодосії та Судака.
Але забув, а може й не знав пан Казурин про те, що, зазвичай, щорічно в літні три місяці Салгир пересихає, причому в степовій частині, звідки й планується перенаправляти воду на схід Криму, у водоймища. А запасів у них, за останнім даними, не більше як на два-три місяці. Причому ці регіони є досить привабливими в літній період для відпочивальників, яким, схоже, доведеться обходитися вбогими запасами питної води.
Політики трощать списи
Вода для Криму стала справжнім майданчиком для пікіровок політиків. Приміром, Андрій Сенченко, екс-народний депутат України, що був віце-прем’єром кримського уряду на початку 1990-х років, уважає, що воду по Північно-Кримському каналу подавати не варто.
«Питання в тому, що в нас триває війна з Російською Федерацією, і, безумовно, у цій війні Україна повинна захищатися всіма доступними методами й обстоювати територіальну цілісність. Останнє, що ми повинні робити, — це жертвувати життями наших солдатів. А передусім — здійснювати економічний тиск, і з боку України, і з боку світового співтовариства. Наше завдання — зробити ціну окупації непомірною для держави-агресора. Цим продиктовані наші зусилля. Тож референдуми на тему «відкривати чи не відкривати канал» безглузді», — заявив він в ефірі радіо «Крим. Реалії».
А «спікер Держради» Криму Володимир Константинов своєю чергою сказав, що Крим взагалі не має потреби в дніпровській воді.
За його словами, перекриття Північно-Кримського каналу не потрібно сприймати як якусь трагедію.
«Для нас це було навіть вигідно, оскільки канал не був обладнаний за сучасними технологіями для транспортування води, і вона проходила через усю Україну й забруднювалася промисловими відходами, що позначалося на її якості», — повідомив він одному з російських агентств.
Але політики у своїх виступах і взаємних пікіровках забувають про людей.
Село Дніпровка Джанкойського району дістало таку назву після виселення кримських татар із Криму. Названо було, до речі, на честь приходу в Крим вод Дніпра. Сьогодні тут, і в прилеглих селах, води обмаль, централізованого водопостачання немає.
Люди на своїх ділянках бурять свердловини, які доводиться заглиблювати усе глибше й глибше, оскільки води на всіх не вистачає. У місті Старий Крим, це саме в східній частині Криму, у криницях практично немає води, а артезіанська, яка доставляється по проведеному два роки тому тимчасовому водогону, не влаштовує своєю якістю, відчувається солоний присмак.
Тому питання про те, поставляти чи не поставляти воду в Крим, підключати чи не підключати Північно-Кримський канал, мають вирішувати не політики, а державні діячі, які думають не про нагальні проблеми, а про довгострокові перспективи.
Крим.
Північно-Кримський канал у районі смт Нижньогірський, Крим.
Фото Бориса БОБРИКОВА (Укрінформ).
