Ми, батьки учнів Водянської ЗОШ І—ІІІ ступенів, звертаємося до газети, щоб захистити нашу школу, залишити її відкритою для навчання дітей.
Наше село Водяне розташоване за 25 км від райцентру у такому місці, що, як кажуть, ні виїхати, ні приїхати. Маємо власну оновлену школу, тож певний час були спокійні, бо дітям було де навчатися. Та протягом кількох останніх років постійно тривають розмови про закриття школи. Це лякає й обурює! Бо в нашому класі що не сім’я — то багатодітна чи малозабезпечена, чи і те, і друге разом.
Якщо дітей возитимуть до іншої школи, то їм потрібно буде прокидатися о 6-й ранку, їхати далеко, а повертатися пізно ввечері. Час, проведений у дорозі, виснажуватиме! Коли дітям вчити уроки, відпочивати?! І так щодня. Про яке навчання вони думатимуть?..
Для чого це робиться? Мабуть, щоб за рахунок однієї закритої школи поповнити бюджет іншої? А куди подіти саму школу?..
Будівля має два великі двоповерхові корпуси. Другий корпус добудували у 1990-х роках. Водночас зробили реконструкцію всієї школи. Обладнали газову котельню. Діти обідають у новій великій їдальні з усіма вигодами.
Наша школа доглянута і чиста. Щороку за допомогою батьків у класах проводять косметичні ремонти.
Кваліфіковані та турботливі вчителі не залишають без уваги жодної дитини. Старанні техпрацівники дбають про чистоту школи та порядок прилеглої території. А сумлінні кухарі годують учнів смачними обідами.
І таку школу збираються закрити...
В. ІШУТОВА, В. КОВНІР, О. БОЖКО, Т. ПОЛОЖЕНЦЕВА, батьки учнів 9-го класу.
Водяне Покровського району
Дніпропетровської області.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
