Нещодавно їздив у далеке поліське село Калинівка, що за 33 кілометри від райцентру — древнього міста Коростеня, на Житомирщині. Приємні враження від поїздки зіпсувала якість автотраси. Особливо жахливою вона виявилася на відрізку від села Сантарка до Калинівки.
Ця автодорога збудована на початку шістдесятих років минулого століття і забезпечує зв’язок із районним центром низки віддалених сіл аж до Красногірки, а також автобусне сполучення із сусіднім райцентром Хорошів.
Ділянка шляху від Сантарки до Калинівки проходить заболоченою лісовою місцевістю — понад чотири кілометри.
Навесні і після дощів тут утворюються ями та так званий шифер — по всій дорозі. Водії автобусів часто протестують, бо від трясіння ламаються машини, знижується швидкість руху і порушується графік. Можете собі уявити, як почуваються люди, коли їх гойдає і трясе...
Раніше Калинівська сільська рада щорічно організовувала роботу грейдера для вирівнювання автошляху. Цьогоріч навесні ремонтні роботи на дільниці не проводилися. Місцева влада коштів для ремонту дороги не має, а районна ніби й не помічає, як ламаються автобуси й потерпають дорослі та діти, яких підвозять до школи.
Але ж Коростенщина — край, багатий на гранітні кар’єри! Тут для ремонту доріг достатньо самих лише відходів виробництва. У Калинівці є свій кар’єр — ціла гора дрібного каміння, звідки зазвичай брали матеріал для висипання доріг. Тож собівартість можна значно знизити й дорогу своєчасно відремонтувати. Невже треба чекати команди з Києва, щоб розв’язати місцеві проблеми — організувати ремонт п’яти кілометрів автошляху?..
Київ.
Фотоетюд Максима САДОВЕНКА.
