Нещодавно у нас відкрили оновлений музей історії. Здавалося б, нічого дивного, якби не одне але. Створили його із великою любов’ю до рідного краю.
Добре починання сталося завдяки директорові Борщівського агроколеджу, історикові за фахом, Ярославу Козію, який ініціював реконструкцію.
Кожному, хто завітає, одразу впадає в око традиційна борщівська вишивка. Народознавча світлиця наповнена рушниками, подушками, що тягнуться аж до неба, та характерним для краю одягом.
Історія чорної борщівської сорочки сягає у глибину віків. За легендою, під час татарської навали у кількох придністрянських селах загинули усі чоловіки. Тоді дружини і дівчата на знак жалоби від непоправної втрати поклялися протягом семи поколінь носити траур, вишиваючи сорочки лише чорними нитками. Покоління, яке народилося на початку ХХ століття, було останнім, пов’язаним цією клятвою.
Чорна сорочка — символ Борщівщини, духовний оберіг цього краю.
Окрім народознавчої світлиці, у музеї є зали з символами державності.
Особливо дорогою для педагогів та студентів є експозиція «Борщівський агротехнічний коледж: віхи становлення».
— Реконструкцію провели до 75-річчя навчального закладу. Від колишнього музею мало що залишилося, — поділився Ярослав Козій. — Ми організували ремонт, наповнили зали новими експонатами, які збирали місцеві пошуковці. Музей охопив історичні періоди далекого минулого та останні важливі події — через документи, фото, раритети з Майдану та зони проведення АТО.
Тернопільська область.
На знімку: одна з експозицій музею.
Фото автора.
