Фермерське господарство «Ковалишин ВВ» з Вінниччини хоч і продає молоко високого гатунку, а все одно працює у збиток. Чому?
Фермер Василь Ковалишин з села Миролюбівка Піщанського району має у своєму господарстві 22 дійні корови. Щодня продають на молокозавод у середньому 350 літрів молока. Частину залишають на випоювання молодняку. Крім корів, утримують бичків і свиней. Щоб заручитися документальним підтвердженням якості молока, перевірили його в лабораторних умовах. Контроль здійснювали в Тульчинській міжрайонній лабораторії департаменту ветеринарної медицини Вінницької області. Двічі відбирали молоко на аналізи. Дослідження засвідчили, що молоко від корів фермера відповідає вимогам вищого ґатунку. Видали про це довідку. Василь Ковалишин надав документ на завод. Сподівався, що за таку продукцію платитимуть більше, ніж тепер. Надії виявилися марними.
Довідка про якість — папірець
Як пояснила дружина фермера Любов Ковалишин, у заводчан своя методика визначення якості, свій обрахунок і своя ціна. Не знайшовши спільної мови з підприємством, фермер уклав угоду з іншим молокозаводом.
Результат виявився такий само — довідка про якість продукції для заводу не аргумент. Нині за літр молока вищого ґатунку завод платить фермеру по три гривні.
— Ображає не так низька ціна, як несправедливе ставлення, — розповідає Любов Ковалишин. — На заводі пояснюють, що у них своя лабораторія і вони довіряють її результатам. Гаразд, ми не заперечуємо проти цього.
Але що виходить на ділі. Візьмемо показник жирності. Він, чомусь, щоразу змінюється. У документах лаборанти проставляють показники у діапазоні 3,2—3,6 відсотка. На прохання пояснити, чому так, у них одна відповідь: такий результат видають прилади. Не може бути такою суттєвою розбіжність. Ковалишини вважають, що завод занижує показник жирності. Незважаючи на це, змушені змиритися. Зате ніяк не можуть погодитися з розбіжностями у ще одному показнику — кількості доставленої на завод продукції. Він теж не збігається.
— Не раз пропонувала заводчанам перевірити ту кількість молока, що привезли з нашого господарства, — продовжує Любов Володимирівна. — Це ж так просто. Ми в себе в господарстві користуємося молокоміром. І в них є такий прилад. Чому представник заводу і нашого господарства не могли б хоч інколи робити такі звірки? На заводі категорично відкидають таку пропозицію. Хіба можна після цього назвати такі стосунки партнерськими?
За словами співрозмовниці, на заводі знають, що фермеру нікуди подітися зі своїм молоком, все одно привезе на підприємство, тому й диктують умови.
«Підуть наші корівки на м’ясо...»
Найболючіше питання у стосунках фермера й молокопереробного підприємства — ціна.
— Наша арифметика проста, як два плюс два, — продовжує Любов Ковалишин. — Собівартість літра молока нині становить 3,75 гривні. І це в літню пору, коли худоба на випасі й витрата кормів зменшується порівняно з осінньо-зимовим періодом, чи ранньою весною. Завод платить по три гривні. Виходить, кожен день працюємо у збиток. Якщо так піде далі, то результат господарювання прогнозований. Буде, як у народному прислів’ї: годі, тату, торгувати, бо нема чим здачу давати.
Ковалишини шукають вихід з ситуації. Поки що, за їхніми словами, не знаходять.
— Дізналися, що більшу ціну за молоко вищого ґатунку дають на заводах у Вінниці та Іллінцях, — каже Любов Ковалишин. — Причому, різниця істотна. Там за літр платять понад чотири гривні. Їздили ми на ці підприємства. Там погоджуються брати нашу продукцію, але виникає нова проблема. Обидва названі заводи розташовані від нашого села на відстані понад сто кілометрів. Нам пояснили, що готові присилати молоковоз, якщо буде разова мінімальна партія продукції обсягом п’ять тонн.
У ФГ «Ковалишин ВВ», нагадаю, мають можливість продавати щодня не більш як п’ятсот літрів. «Поруч з нами є фермерське господарство Сергія Сауляка, — каже Любов Ковалишин. — Він готовий об’єднатися з нами.
Але що з того? Його ферма дає тонну молока. Разом виходить півтори тонни, а потрібно, як уже згадувала, п’ять тонн...»
— Який вихід із ситуації?
— Підуть наші корівки під ніж, — зауважує співрозмовниця. — До осені, поки можна випасати, протримаємося, а тоді повеземо на м’ясокомбінат. До сліз шкода, а що робити? Думаєте, тільки у нас така ситуація? Тим, хто має по одній-дві корови, завод платить ще менше. Знаю по нашому селу. З ними розраховуються нині по 2,8 гривні за літр. Якось зустріла знайому жінку, розговорилися про молоко. Каже, видоюю свою Майку, а сльози в дійницю капають. Люди не розуміють, чому над ними збиткуються молочарі? Держава могла б стати на захист селян, але не робить цього.
Закон є — ціни нема
За словами керівника управління агропромислового розвитку Піщанської райдержадміністрації Андрія Підгурського, ціна на молоко від корів для індивідуальних власників — це нині найболючіше питання. Воно хвилює кожного, у кого в хліві є корова.
— Продаж молока для багатьох — це чи не єдина можливість отримати «живу» копійку, — каже Андрій Володимирович. — На жаль, уже багато років держава не може вирішити проблему ціни. У ситуації, що склалася, більше потерпають власники корів, ніж молокозаводи.
На думку Андрія Підгурського, зрушити проблему з місця можна шляхом встановлення мінімальної ціни. «Закон про молоко і молочні продукти прийняли», а ціну не встановили, — наголошує співрозмовник. — Найважливішого питання не вирішили. Тому й вирізають худобу, щоб не працювати у збиток».
Вінницька область.
Коментар
Голова асоціації фермерів Вінницької області Інна КУХАРЧУК:
— На низьку ціну на молоко скаржаться не тільки у Миролюбівці. Така само ситуація у фермерів в інших районах. Виняток становлять фермерські господарства, де мають можливість реалізувати велику кількість продукції, починаючи з п’яти тонн. Якщо молоко вищого ґатунку, молокозаводи нині платять таким господарствам понад чотири гривні за літр.
Асоціація організувала зустріч фермерів із заступником голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорієм Заболотним. Фермери ознайомили народного депутата з проблемою ціни.
Пропонували порушити питання про внесення змін до закону про молоко і молочні продукти з тим, щоб законодавчо закріпити мінімальну ціну.
Довідково
За останні десять років поголів’я корів у населення Піщанського району скоротилося наполовину: у 2005 році дійна череда налічувала 3200 голів, нині — 1450. Так само стало менше корів у господарствах району. Десять років тому було 4,5 тисячі, нині — дві тисячі.
Закупівельні ціни молокозаводи знизили упродовж п’яти років з 3—3,3 гривні до 2,4—2,8 гривні, повідомили в управлінні агропромислового розвитку Піщанської райдержадміністрації.
Інформація до роздумів
У Піщанському районі фермери, які займаються тваринництвом, разом з індивідуальними виробниками молока, на спільних зборах прийняли звернення до Верховної Ради, Кабміну, Мінагрополітики з проханням вжити заходів до встановлення мінімальної ціни на заготівлі молока.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
