З інтервалом приблизно раз на рік влада Сумщини скликає великі наради, на які запрошує виробників та переробників молока. Причому, щоразу розмова триває так, ніби проблема щойно виникла, і перед цим ніхто ні з ким ні про що не домовлявся. Можливо, через це нічого й не міняється: закупівельні ціни на молочну сировину продовжують падати, поголів’я корів — скорочуватись, а вартість сиру, масла та сметани у магазинах — зростати.
Нерентабельна корова
За останні п’ять років корів на Сумщині поменшало на 14,1 тис. голів. Такі дані оприлюднили на недавній нараді в облдержадміністрації, куди знову запросили виробників молока, представників молокозаводів та причетних до справи чиновників. Очільниця департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Оксана Петрова також поінформувала, що протягом п’яти останніх років на Сумщині на 3,5 тис. тонн знизилося валове виробництво молока.
А якщо молока менше, значить, його не вистачатиме, і воно дорожчатиме. Щодо скорочення поголів’я, то в цьому може бути навіть позитив: господарі часто позбуваються непродуктивної худоби і заводять таких корів, які їдять стільки ж, але молока дають значно більше.
Однак не все так просто, коли мова йде про скорочення поголів’я корів в особистих селянських господарствах. Ще наче зовсім недавно індивідуали утримували на Сумщині більш як 80 тисяч корів, а було і понад 100 тисяч.
Нині їх залишилось 47,8 тисячі — за «звітні» п’ять років череда поріділа майже на 11 тисяч. І це вже не стільки економіка, скільки соціальна психологія, бо корова в особистому селянському господарстві відіграє роль не лише годувальниці, а й стабілізуючого чинника.
На фермах падає, а в магазинах зростає
Територіальне відділення Антимонопольного комітету на Сумщині не раз підозрювало молокопереробників у картельних змовах. Бо чим можна пояснити, що вони синхронно опускають закупівельні ціни на сировину, ніби читають думки одне одного? Молокопереробників штрафували, але бажаного ефекту це не давало. Цього разу облдержадміністрація запропонувала партнерам по молочному бізнесу підписати «Меморандум». Головна суть документа: сторони зобов’язуються входити в становище одне одного і пропонувати лише економічно обґрунтовані ціни. Якщо торжеству справедливої економіки, не обтяженої надвисокими прибутками, не посприяли навіть суттєві штрафи, чи допоможе «Меморандум»?
Влітку закупівельні ціни на молоко з особистих селянських господарств впали на Сумщині до 2 грн. 70 коп. — 2 грн. 50 коп. за літр. Це приблизно стільки, як було у 2014 році. Водночас оптово-відпускні ціни на масло за два роки зросли на 50 відсотків, на твердий сир — на 38 відсотків. З точки зору «правильної» економіки, щось тут явно не так. Додає дискомфорту й соціальний аспект. Селяни ходять до магазинів і бачать, як придбаний у них за 2,5 гривні літр молока продають за 11 гривень.
Трохи краща ситуація із закупівельними цінами на молоко сільськогосподарських підприємств. За нього переробники платять більше, бо вважається, що воно якісніше — на великих фермах молоко принаймні охолоджують.
Однак багато тваринницьких господарств Сумщини зіткнулися з іншою проблемою. На кінець літа переробники завинили їм загалом 62 млн. грн. Найбільший боржник — ТОВ «Гадячсир», який має сировинну базу і у Полтавській, і в Сумській областях. На Сумщині підприємство накопичило чималий борг, але присутній на нараді представник «Гадячсиру» із ним не погодився. Виникли розбіжності й в інших цифрах, які стосувались інших підприємств. Мабуть, облдержадміністрації доведеться ініціювати фінансову звірку, аби вияснити, чи це наслідок арифметичних помилок, чи підсумок подвійної бухгалтерії. Згідно з офіційними даними департаменту агропромислового розвитку ОДА, Роменський молочний комбінат завинив виробникам понад 10 млн. грн., Конотопський молокозавод — 9,7 млн. грн., охтирська компанія «Славія» — 6,3 млн. грн. Зрозуміло, ці цифри змінюються щодня, тому на «точність в останній інстанції» ми не претендуємо. Мова йде про тенденції, і вони свідчать про те, що в молочній галузі накопичуються серйозні проблеми, які самі по собі не «розсмокчуться».
Гроші є, але витрачають їх по-різному
Молокопереробники скаржаться на свої проблеми, які не дозволяють підняти закупівельні ціни та вчасно розраховуватись за сировину. Посилаються на необхідність підвищення зарплат, зростання цін на електроенергію, пакувальні матеріали та інше. Багато що купується за валюту, а її курс, як відомо, за два роки підскочив утричі. До цього я додав би ще й такий чинник: більшість молокопереробних підприємств неохоче вкладає кошти у виробництво і продовжує працювати за «дідівськими» технологіями. На переробку літра молока в Україні витрачається чотири літри води. Для порівняння: у США цей показник у 2—4 рази нижчий. А вода для технологічних потреб дорожчає не по днях, а по годинах.
Хоч всі молокопереробні підприємства поставлені в однакові умови, на Сумщині є такі, які не завинили за сировину жодної копійки. Це, зокрема, Буринський молокозавод. Він платить за здане молоко наперед — не робить боргів перед селянами, а, навпаки, їх кредитує. В облдержадміністрації заявили, що орієнтуватимуть виробників на співпрацю саме з такими підприємствами. Однак, як виявилось, поміняти партнера непросто. Виробники запевняють: якщо піти від одного молокозаводу до іншого, доведеться «вигризати» борг за здане молоко через суд. Добровільно гроші, як правило, не віддають.
Без місточка не обійтись
Моя добра знайома, Катерина Котенко живе у Нижній Сироватці Сумського району. Вона тримає корову і теличку. Каже, молока вистачає на три сім’ї, ще й залишається сусідам. Цього року немає жодних проблем із сіном: завдяки дощам трава росте, як у тропіках. Та й попит на корми істотно впав, бо їх нікому їсти. Зараз на кутку тримають лише 42 корови, а колись було майже 150. Худоба ходить на пасовище дерев’яним містком, перекинутим через досить широку річку. Кажуть, його колись збудували військовополонені німці. Місток служив багато десятиріч, але серед ночі хтось заїхав туди на автомобілі. Ремонт обійшовся людям у 25 тис. грн. Виявилось, що місток не стоїть на балансі у сільраді, тому людям довелось піти по селу із шапкою, аби хтось туди поклав, скільки зможе. Основний тягар, звісно, впав на власників корів, тому поголів’я худоби скоротилося й через місток. Тепер він ламається дедалі частіше. Кращого образу, аби уявити стан та проблеми молочної галузі, годі й придумати.
Сумська область.
Той самий місток через річку Сироватку.
Фото автора.
