Питання виробництва і споживання олійних культур, а також продуктів їх переробки, обговорювали в столиці на Міжнародній конференції «Олія Причорномор’я-2016», організованій «УкрАгроКонсалт». У форумі взяли участь понад 200 представників агробізнесу з більш як 150 компаній 24 країн.


Фокусом обговорення став пошук нових стратегій розвитку оліє-жирового комплексу і просування його продукції на світові ринки.


На думку директора «УкрАгроКонсалт» Сергія Феофілова, досить вважати зростання виробництва олійних культур однозначно позитивним чинником. Радість від того, що в Україні вперше за останні 15 років площі під соняшником практично зрівнялися з площами під пшеницею, дуже скоро може затьмаритися галузевою кризою, спричиненою зростанням конкуренції й посиленням режиму регулювання сівозмін, що призведе до істотного скорочення посівів цієї культури. Джерелом довгострокової стабілізації доходів усіх учасників вітчизняного ринку соняшнику має стати не нарощування обсягів виробництва, а позиціонування соняшникової олії як продукту преміум-класу. Своєрідна «інформаційна атака», спрямована на рекламу переваг цього товару перед іншими рослинними оліями (високий вміст вітаміну Е, відсутність ГМО та інше), спровокувала б підвищення інтересу і стабільне зростання цін на нього.


Глобальні перспективи для соняшнику і олії окреслив Джозеф Фейертаг (LMC Іnternatіonal, Велика Британія). Проаналізувавши чинники, що впливають на ринок пальмової олії, доповідач відзначив їх пряму залежність від цін на нафту, адже  пальмова олія — найвигідніша сировина для виробництва біодизеля. Якщо 2000 року біопаливо становило лише 1% світового ринку ПММ, то до 2015 року цей показник збільшився до 17%. Отже, падіння ціни на сиру нафту автоматично призводить до аналогічних процесів на ринку пальмової олії. Ця тенденція сприяє зростанню конкурентоспроможності соняшникової олії на світових ринках.


Про величезний інтерес до олійних у країнах Південної та Південно-Східної Азії розповів Суміт Гупта (McDonald and Pelz, Індія). Причина такого інтересу — прихильність багатьох жителів регіону до вегетаріанської кухні. «Індія завжди буде імпортером соняшникової олії, тому що ми споживаємо переважно рослинні, а не тваринні протеїни», — підкреслив Суміт Гупта. І навів статистику, згідно з якою останнім часом імпорт соняшнику в регіон Південно-Східної Азії збільшився з 2,5 до 7 млн. тонн на рік, а до Китаю — практично в 4 рази.

 


Увагу багатьох учасників конференції було зосереджено на олійних в Україні. За словами провідного експерта «УкрАгроКонсалт» Юлії Гаркавенко, виробництво соняшнику цьогоріч становитиме 14 млн. тонн, сої — 4,3 млн. Ріпаку зібрали 1,2 млн. т.


Перспективи річкової логістики окреслив Михайло Єгоров (Гермес-Трейдинг, Україна), розповівши про річковий елеватор у Світловодську Кіровоградської області потужністю 500 тис. тонн на рік, що належить його компанії.

Для України, втім, ця технологія — швидше, добре забуте старе, бо ще 1990 року Дніпром перевозили майже 66 млн. тонн вантажів, тоді як нині — лише майже 7 млн. з перспективою виходу до 2020 року на рівень 15 млн. тонн. Серед цих вантажів — 1,7 млн. тонн зернових і олійних, тоді як потенційно ця цифра, на думку доповідача, могла б становити 10 млн.


Що стосується річкових перевезень олії, то це реально за наявності танкерного флоту. Михайло Єгоров висловив думку, що судна водотоннажністю від 2 до 5 тисяч тонн цілком могли б здійснювати такі перевезення, які вартували б дешевше, ніж залізницею чи автотранспортом.


На конференції побувала Галина КВІТКА.