ДОРОФЄЄВІЙ Ганні Данилівні незабаром виповниться 93. Понад два роки життя під час Другої світової війни вона віддала боротьбі з фашистами в партизанському тилу.
На знімку:
партизанка Ганна ДОРОФЄЄВА
Згадуючи пережиті події, жінка не стримує сліз. Починаєш розуміти, що кожна зморшка на скронях -- то слід пам'яті, який може розповісти так багато...
"Коли мені було 17 років, я працювала в конторі і була комсомолкою. Почалася війна і ми зі співробітниками пішли записуватися в армію, але нас не взяли. Сказали, що ми потрібні для народного ополчення. Так почалися мої перші кроки в партизанський рух. Ми пройшли місячні навчання -- як стріляти, надавати першу допомогу та інше. Після навчання мене направили в загін імені Івана Нечаєва санінструктором.
Четвертого серпня виїхали на нашу базу, а вже 5-го почали діяти, саме розпочалася окупація села Дмитрівки Знам'янського району. Першим партизанським завданням було розбити обоз. Ми його захопили, знищили фашистів, забрали їжу та зброю. Далі нас посилали на диверсійні завдання -- підривати мости та потяги в Пантаївці, Користівці...
Так продовжувалось, доки нашого командира не спалили в лісі гітлерівці, потім загін розформували. Мене направили зв'язковою до нової групи -- імені Ворошилова. Тут було дуже тяжко, бо мала носити різні повідомлення, термінові листи та доноси. Саме під час виконання одного з таких завдань потрапила в гестапо. Було дуже страшно. Там мене сильно били. Відливали водою і знову били, потім я знепритомніла. Німці подумали, що я мертва, і викинули в сніг. Але я прийшла до тями і мене підібрала група партизанів та доставила до с. Дмитрівки в лікарню. Після тривалого лікування та операції, я знову стала до виконання партизанських завдань. Моя партизанська діяльність тривала з серпня 41-го року по березень 43-го. Потім застудилася й захворіла. Саме в цей час наше село Дмитрівку вже звільняли від окупації"...
Партизанка Ганна Данилівна Дорофєєва відзначена 12 нагородами. Серед них -- орден "За мужність", медаль Жукова, нагрудний знак "Партизан України".
Той далекий, героїчний партизанський гарт жінка зберегла на все життя. І сьогодні в своєму поважному віці вона сама утримує своє господарство. А ще -- відвідує школи. Розповідає школярам про своє партизанське життя та роки війни. Щоб вони знали й ніколи не допустили повторення такого. А вони бажають здоров'я цій світлій жінці. Бо вона -- взірець! Патріотизму, самовідданості й мужності...
Петро МЕЛЬНИК.
Фото Ольги ПОЛЯКОВОЇ.
Кіровоградська область.
