Шкільний бібліотекар Тетяна Проскуріна розбирає коробки з книжками і не може стримати емоцій:
— Боже, які книжки! За двадцять років роботи я таких у нашій бібліотеці не бачила.
Радість Тетяни з цього приводу можна зрозуміти. Востаннє книжковий фонд бібліотеки Трьохізбенської школи ґрунтовно поповнювався десь у вісімдесятих роках, а потім надходило по три-чотири книжки на рік. Сьогодні нову літературу привозять волонтери, надсилають видавництва. Ось ці дві великі коробки, що містять майже сотню книг, привіз письменник Сергій Жадан. Тут і його твори, і яскраві видання для школярів молодшого віку — «Тисяча англійських слів», «Кращі вироби із солоного тіста» та інші. Ці книжки ще не встигли розставити по полицях, як набігла дітвора й почала їх розглядати.
— Ух ти! Подивіться, дівчата, що можна зробити з тіста! А можна взяти цю книжку? — дивляться на бібліотекаря.
Тетяна усміхається:
— Ось зареєструю — тоді й братимете. І ви, і ваші батьки.
Бібліотека, можна сказати, сьогодні створюється заново. Під час бойових дій в 2014 році школа стала притулком для військових. Книжки, полиці й усе, що пов’язане з бібліотекою, було перенесено до підвалу, і згодом частина цього майна згубилася, пропала. Власне, тоді було не до книг. Канонада «Градів», що зводить з розуму, часом не залишала людині надії на те, що вона залишиться в живих, а її будинок не постраждає від смертоносних снарядів.
Коли прийшов час навчального процесу, школа усе ще була зайнята військовими, тому заняття довелося проводити в сільській амбулаторії.
— Крім того, — розповідає директор школи Галина Васильєва, — ми опинилися... нічийними. До початку бойових дій Трьохізбенка входила до адміністративної структури Слов’яносербського району, але він був окупований бойовиками. Отож у нас, по суті, не було влади. Лише наприкінці жовтня Трьохізбенку під своє крило взяв Новоайдарський район, і проблеми нашої школи почали вирішуватися. Спочатку діти навчалися дистанційно, і вчителі працювали з кожним індивідуально. Учнів тоді було небагато. Під час активних бойових дій вчилося лише 28 школярів. У 2015 році в нас уже було 78 дітей. Військові до цього часу покинули наше приміщення, і ми почали активні ремонтні роботи. Замінили вікна, відремонтували дах, закрили пробоїни від снарядів і осколків. Серйозну допомогу школі надав Норвезький фонд у справах біженців, надавши фарбу, шпаклівку, ґрунтовку. А ми, вчителі та батьки, уже самотужки привели все до ладу. Цього року нам відремонтували ще один блок шкільного приміщення (той, де їдальня й спортзал) і перевели котельню на тверде паливо. Тепер узялися за бібліотеку.
Якось Галині Васильєвій зателефонував Сергій Жадан. Як з’ясувалося, у 2015 році, під час бойових дій, він був у школі, бачив, у якому стані перебуває бібліотека, і сказав, що є люди, які готові допомогти поповнити фонд гарною українською літературою. Потім подзвонив товариш Сергія й поцікавився, що потрібно школі в першу чергу. На заявку відреагували швидко. Причому привезли не тільки книжки, а і мікшерний пульт. Отож до Нового року школярі готують дискотеку. Вона буде першою після початку бойових дій.
До бібліотеки привезли нову літературу.
Фото автора.
