Усі ми любимо свята і подарунки. Особливо — діти. Як вони радіють, коли Дід Мороз лишає їм під ялинкою сюрпризи, а Святий Миколай — солодощі під подушкою. А дехто з кмітливих запитує: чи варто чекати ще й Санту?..
Ціла вервечка сивочолих дідусів навідується посеред зими до наших осель. А от коли наші допитливі чомучки цікавляться: хто такий Санта, чи родич він Діду Морозу і ким їм доводиться Святий Миколай — не кожен дорослий знаходить правильні відповіді на ці запитання. Хто ж такі ці носії подарунків, звідки родом і за ким із них закріплене роздавання подарунків українським дітлахам?
Святий Миколай — це не вигаданий персонаж, а реальна людина. Жив цей чоловік ще у ІV столітті у Візантії (тепер — Туреччина). Але настільки був добрим до людей, що його пам’ятають і досі. За легендою, він урятував трьох дівчат, батько яких, збіднівши, вирішив, що повернути статки йому допоможе врода дочок. Миколай потай уночі підкинув їм торбинки з золотом, урятувавши від злиднів. Та це лише одна з історій про добрі вчинки святого. Він чимало подорожував Європою і всюди, де бував, допомагав людям. Тож слава про нього ширилася світом. Його навіть обрали своїм покровителем мореплавці та мандрівники. У X столітті у кельнському соборі почали роздавати діткам випічку й фрукти у день пам’яті Святого Миколая. Невдовзі цю традицію підхопили інші міста. Звичай поширювався і трансформувався, тож незабаром майже в усі європейські країни на Різдво почав приходити добрий сивий чоловік і приносити слухняним діткам гостинці, а неслухам — різочки. Робив це вночі й потай — так, як колись підкинув гроші трьом дівчатам...
Миколая настільки поважали, що мореплавці, вирушаючи з Нідерландів до Північної Америки, встановили статую святого на носі свого корабля. А прибувши на нові землі, заклали там поселення, на центральному майдані якого поставили привезену статую. Поселення назвали Нью-Амстердам, та нині ми його знаємо як Нью-Йорк. А нідерландське ім’я святого Sіnterklaas трансформувалося в Санта-Клауса. Так американці отримали свого Санту, котрий пізніше, завдяки Кларку Муру і його поемі, постав в образі гладкого веселого дідуся-ельфа, який їздив у санях, запряжених оленями. Завершальний штрих до образу американського Святого Миколая додала реклама Соса-Соlа, художники якої зодягли Санту в червоно-біле вбрання і зобразили таким, яким його знає чи не весь світ.
А Дід Мороз — персонаж казковий, навіть міфічний. Панував він на землях слов’ян задовго до християнських часів, і шанували його як божество, повелителя холодів і морозів. Задобрювали досить суворого дідугана різними дарами, прохаючи надто не лютувати. Називали повелителя холодів Тріскуном, Студенцем, Морозком. Цей герой відомий нам зі старих казок. І м’яким його характер аж ніяк не назвеш. Що поробиш: завірюхою керувати тюхтію не під силу! Але з часом, під впливом нової релігії та, не виключено, діянь уже відомого нам Миколая, Дід Мороз подобрішав і теж став приносити діткам подарунки. А згодом і онучка у нього з’явилася! До речі, образ Снігуроньки унікальний для світового пантеону новорічних персонажів.
У своєму сучасному вигляді Дід Мороз постав порівняно нещодавно і спершу був не надто тепло сприйнятий (вочевидь, спрацювала пам’ять поколінь). Але за майже сто років йому, не без допомоги онуки, вдалося завоювати серця дітей і дорослих. І тепер Новий рік ми не уявляємо без Діда Мороза та Снігурки й без подарунків, які вони приносять.
Забагато подарунків не буває. Правда ж? То нехай Святий Миколай винагороджує нас за хорошу поведінку, а Дід Мороз за дванадцять ударів до Нового року допомагає збуватися мріям і робить приємні сюрпризи! Гадаю, в наших домівках будуть раді їм обом. А Санту не чекайте. У нього вдосталь справ і без нас.
Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.
