Коли мені було вісім років, з мого життя пішла найдорожча серцю людина — батько. Він прагнув, аби одна із його «квіточок» стала військовою та охороняла рубежі країни. Тоді я твердо пообіцяла собі, що виконаю мрію батька.
Андрій Ігнатьєв та Сергій Бідило.
Олег Бурда.
Ігор Левадний.
Леліючи свою мрію, досягала нових вершин. Спочатку факультет філології та журналістики, згодом — військова справа. Дві сфери, різні за своєю специфікою, навчили вірити в себе.
Вдячна долі за підтримку та розуміння окремих людей.
Моя розповідь буде про звичайних офіцерів, але водночас і про незвичайних людей. Про тих, які надихають власним прикладом. Знайомство з першим героєм моєї розповіді відбулося ще на теренах Західної ділянки державного кордону, де я пізнавала ази служби. На той час полковник Ігор Левадний обіймав посаду першого заступника начальника Західного регіонального управління — начальник штабу. Суворий погляд та вимогливість одразу впадали в око. Я собі уявити не могла, що з цим легендарним офіцером зовсім скоро зустрінусь уже на іншому рубежі.
Березень 2015 року... Прибуваю в Донецький прикордонний загін. Тут відбулося знайомство з другим героєм. «Тримати руку на пульсі», — цими словами полковник Олег Бурда запам’ятається кожному прикордоннику в загоні. Маючи великий службовий та бойовий досвід, Олег Вікторович успішно керував роботою всього персоналу, в тому числі і на самій лінії зіткнення. Динаміка обстановки, обстріли, здається, тільки додавали ентузіазму полковнику Бурді. Він буквально жив на роботі. Любити те, що ти робиш, віддаватись на сто відсотків — так працював він сам, так навчав працювати підлеглих. Небагатослівний, турботливий. Він залишався прикладом офіцера честі та гідності.
Ділянка відповідальності Луганського прикордонного загону. Район населеного пункту Юганівка. Бойовики розпочинають масований мінометний обстріл позицій зведеного загону прикордонного угруповання «Північ». Ту ніч заступник начальника Донецького загону з персоналу полковник Руслан Цапюк згадує, як страшний сон. Саме тоді полковник Бурда зазнає численних осколкових поранень голови, але не здається і, попри вмовляння побратимів, відмовляється від госпіталізації. «Той обстріл, мабуть, був найстрашнішим у моєму житті. Те відчуття, коли ти розумієш, що перебуваєш на межі життя і смерті. Тільки завдяки рішучим діям Олега Вікторовича терористам не вдалося зненацька захопити і знищити наш підрозділ» — розповідає полковник Цапюк.
Через деякий час ділянку Донецького загону очолив полковник Андрій Ігнатьєв. Рішучий та впевнений, він протягом року керував спочатку Донецьким загоном, а згодом оперативно-військовим відділом у Краматорську.
«Пам’ятаю, після першого ж знайомства в мене були відчуття: ось він — справжній еталон військової людини» — згадує заступник начальника відділення інспекторів відділу «Ялта» молодший лейтенант Алекс Тарі. В минулому десантник, Алекс мріяв вступити до «зелених беретів». Коли мрія стала реальністю, його життєва стежина перетинається з полковником Ігнатьєвим, під керівництвом якого молодший лейтенант несе службу на ділянці Донецького загону. «Такі люди — це майбутнє української армії. Армії сильної та досконалої» — зазначає Алекс Тарі.
Полковник Ігор Левадний та генерал-майор Сергій Бідило забезпечують життєздатність і організацію служби підрозділів Східної ділянки.
Полковник Левадний свого часу очолював оперативно-військовий відділ у Краматорську. Тільки завдяки професійності Ігоря Анатолійовича вдалося налагодити функціонування чотирьох багатогранних загонів. Полковник ніколи не втрачав віри та з позитивом дивився навіть на найскладніші завдання. «Немає нічого неможливого! Найважливіше — бажання», — каже він.
Полковника Левадного знають чи не всі прикордонники Держприкордонслужби. «Головним і першочерговим завданням для нього було збереження життя військовослужбовців. Він ніколи не піддавав ризику підлеглих» — говорить підполковник оперативно-військового відділу «Краматорськ» із позивним Дібо.
І нарешті — про керівника усього Східного апарату. Про особливий підхід, виваженість, багатий досвід генерал-майора Сергія Бідила говорять чи не щодня. Відповідати за роботу кожного напрямку окремо — справа не з легких, тим паче, коли до зони відповідальності входить ділянка проведення АТО.
Своєю завзятістю та натиском генерал-майор робить дійсно великі справи, а багатий досвід тільки сприяє цьому.
Це лише коротка розповідь про офіцерів. Котрі точно знають, що таке честь мундира.
Світлана САВЧУК, прес-секретар Донецького прикордонного загону.
Фото автора.
Донецька область.
