Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння проаналізували події минулого року у сфері безпеки і оборони, які суттєво впливатимуть на початок і першу половину 2017-го. Зокрема, вони вбачають тенденцію переведення російської агресії щодо України у більш приховану політичну площину і прогнозують, що найнебезпечніша стадія московського наступу ще попереду.

Рік, коли Україна відзначала 25-ліття відновлення незалежності, характерний різними, у тому числі суперечливими, трендами у галузі політики безпеки. З одного боку, є досягнення української дипломатії, існує єдність ЄС та США у питанні збереження санкцій проти Росії, що стало результатом використання дипломатичних, інформаційних та економічних інструментів. Але водночас набирає обертів тенденція щодо розчарування Заходу нереалізованими шансами та можливостями для України...

Вибори президента в США стали подією, яка може суттєво змінити безпекову ситуацію довкола нашої країни. І все ж наприкінці грудня 2016 року відбулася дуже вагома позитивна подія щодо України: світ фактично визнав Росію окупантом. Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію під назвою «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Росію віднині визнають державою-окупантом, а Крим — окупованою територією. 70 країн підтримали резолюцію, 77 утрималися, а 26 проголосували проти.

На думку аналітиків центру, виклик великомасштабної війни не зник, але значно зменшився. Цьому сприяли передусім такі тенденції та події у ЗСУ: різке покращення оперативного реагування на рівні рот-батальйонів у зоні бойового зіткнення, суттєве поліпшення бойового вишколу, в тому числі на оперативно-стратегічному рівні, значне покращення стану матеріально-технічного забезпечення військ та переозброєння. Хоча на стратегічному рівні системне переозброєння поки що не відбувається, Україна йде шляхом створення повного циклу виробництва бойових ракет та вже випробувала вітчизняний аналог крилатої ракети. На цьому етапі Кремль визнав лінійний наступ із застосуванням своїх ЗС недоцільним та неможливим. У цьому контексті слід вітати намір влади збільшити державне оборонне замовлення України на 2017 рік на 10—20% порівняно з 2016-м, що дає підстави сподіватися саме на нарощування технічних засобів у зоні бойових дій.

На сьогодні Москва обрала шлях виснажливої війни низької інтенсивності, яка в разі продовження українським керівництвом курсу на пасивну оборону у 2017 році може негативно вплинути на морально-бойовий дух військ, вважають у ЦДАКР. Навпаки, перехід до активної оборони за умов розвитку тенденції нарощування сучасних озброєнь і військової техніки, застосування у бойових діях виключно професійного ядра (але зі зміною мотиваційного пакета, який зробить професіоналізацію ЗСУ реальною справою) здатен змінити хід війни та змусити Кремль повністю перейти до політично-дипломатичного протистояння з відмовою від використання воєнного важеля.

Водночас відкидати можливість великомасштабної війни не можна. Понад те, фахівці спостерігають перехід власне воєнної загрози у хронічну форму. Москва впроваджує тези війни для зондування й вивчення реакції світу й власного населення. Саме наприкінці року було розкручено у ЗМІ найгірший сценарій розвитку ситуації, коли РФ вирішує задіяти увесь бойовий арсенал, включно з ВПС, ВМС, використанням балістичних ракет тощо.

Росія веде інформаційні війни та постійно змінює підходи у проведенні інформаційно-психологічних операцій, констатують аналітики. Зокрема, за публікацію у ЗМІ замовних матеріалів про звернення до Президента України різноманітних «трудових колективів» із проханням відновити економічні відносини з Росією агенти російського впливу пропонують від 500 до 1000 дол. Кажуть і про тенденцію модернізації російських впливів до більш якісних і таких, що відбуваються через треті країни або через використання нових лідерів громадської думки як агентів впливу.

Вивчаючи нову концепцію зовнішньої політики РФ, яку значною мірою присвячено пошуку нових форматів відносин із США, а війна на Донбасі визначена як «внутрішньоукраїнський конфлікт», аналітики ЦДАКР дійшли висновку: на тлі посилення тисків на Київ із боку Москви просувається вкрай небезпечна ідея «замирення».