Знакова подія для Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Романтичною комедією «Моя дорога Сільвія» тут завершують показ вистав російською мовою. Надалі всі п’єси трупа гратиме винятково українською. І це суто мистецька позиція та реверанс у бік публіки, а не якийсь політично вмотивований чи націоналістичний жест.

 

Генеральний директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру Олександр Книга.

 

— Ще п’ять років тому глядачі у касі питали насамперед, якою мовою йтиме п’єса — українською чи російською. Нині таких питань не ставлять зовсім — у театр ідуть не «на мову», а «на режисера» чи на певних акторів. Тому й порожньої зали у нас не буває — лише торік театр відвідали 150 тисяч люду — на тридцять тисяч більше, ніж у 2015-му, — пояснює генеральний директор Херсонського облмуздрамтеатру Олександр Книга. — Шукати щось актуальне в РФ просто немає потреби. Адже сьогодні з-під пера вітчизняних драматургів вийшло чимало блискучих новинок, просто приречених на аншлаг. Це й опера Олександра Злотника «Сорочинський ярмарок», що її плануємо адаптувати для нашого формату. Є пропозиція Юрія Рибчинського, котрий написав чудову п’єсу і шукає сцену для прем’єри. Та й патріотично налаштована діаспора в далекому зарубіжжі чекає від нас саме україномовних творів. Скажімо, до Португалії повеземо виставу «Обережно — жінки» Андрія Курейчика, яка до того сім років йшла у нас російською. Але нині її переклали українською. На гастролі до Єревана у квітні цього року також поїдемо із українською моновиставою Марії Матіос «Не плачте за мною ніколи...»

Ставка на українські п’єси, зроблена найвідомішим на Херсонщині храмом Мельпомени, геть не означає, що російськомовна драматургія тут опинилася під прихованою забороною. У травні 2017-го на щорічний міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії» тут чекають, приміром, російськомовний театр імені Горького з Білорусі. Херсонські актори, в свою чергу, не сумніваються, що їхні вистави українською у майбутньому, як і колись, із захватом сприйматиме і власне російська публіка. Олександр Книга з цього приводу доречно згадав миттєвості гастролей у кондовій російській Пензі. Тоді «Майська ніч» Миколи Гоголя українською мовою зібрала повну залу, а сцену буквально засипали квітами. І так ще буде — час усе розставить на свої місця. Адже мова театру зрозуміла всім, окрім кремлівських «яструбів». Бо це мова миру й любові, а не війни та ненависті.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Фото автора.

Херсон.