Під такою назвою у стінах Луганського обласного центру народної творчості до Міжнародного дня рідної мови відкрилася творча лабораторія.
В ній свої доробки презентували майстри пера з усіх куточків Луганщини, що надіслали 54 роботи — вірші, есе, казки. Наймолодшою учасницею творчої акції стала учениця другого класу, а найстаршому — виповнилось 78 років. Учасники заходу декламували свої твори, обмінювалися досвідом, обговорювали актуальні проблеми сучасної української літератури та культури. Але найбільше враження на присутніх справили розповіді із життя людей в умовах воєнного конфлікту. Член Національної спілки письменників України Ганна Гайворонська розповідає: «Мене дуже схвилював випадок, про який повідомила одна з виступаючих. Учням шкіл Луганська сепаратисти наказали повидирати з українських підручників сторінки з Гімном України, українським Прапором та Гербом. Учителька української мови зайшла до класу, зі сльозами на очах передала учням наказ, а сама вийшла, щоб не бачити наруги над символами української нації. Коли вона повернулась до класу, учні встали і заспівали притишеним голосом: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля...». Жодної сторінки з книжок у цьому класі так ніхто і не вирвав».
Інша поетеса розповіла про свою шестирічну онуку, яка нині мешкає з батьками в Донецьку. Бабуся дуже скучила за нею, бо давно не бачила, тому поїхала в гості, долаючи численні блокпости. Нарешті зустрілася з ріднею. На ніч онука попросила бабусю розповісти їй казочку: «Тільки нашою мовою, бабусю, українською». Коли їхала з Донецька і взяла маленьку на руки, щоб попрощатися, дівчинка прошепотіла: «Бабусю, я не забуду, що я українка. Слава Україні». По закінченні зустрічі учасники заходу долучилися до флешмобу «Шануймо рідну мову», який започаткували школярі Станично-Луганського району.
Луганська область.
