Еволюція свідомості, філософія буття... — фразеологічні трактування сьогодення, часто вживані не лише політиками чи науковцями. Події, вчинки, нанизуючись немов на шампур, спонукають до роздумів, розбурхують суспільну свідомість. «...Думка, як хвиля величезної сили, всемогутня й може сама по собі змінювати фізичну реальність. Тобто це творчий акт людини, яка, часто-густо, його навіть не усвідомлює, спрямований на зміну реальності в її житті. Це як потужна зброя, що потребує відповідних моральних засад, обмежень і, зрозуміло, моральної відповідальності...» — це рядки із нової книги письменника і журналіста, заслуженого працівника культури України Миколи Павленка — «Струмуюче крізь нас життя безмежне, або Право на безсмертя». Автор спрямував свій доробок у світ наукової фантастики. Хоча, як на мій погляд, він більш наближений до науково-філософського жанру — сюжетні лінії тісно сплетені: наука і релігія, містика і філософські авторські відступи — вдало формують цілісність твору. Що, певною мірою, зазначали й учасники презентації книги, що відбулася в Національній спілці письменників України за ініціативи й підтримки директора видавництва «Український письменник», секретаря Національної спілки письменників України, голови Творчого об’єднання пригодників і фантастів НСПУ Миколи Славинського. Варта уваги така деталь: на заході не було, як завше трапляється, домінуючого авторського монологу і славімо од виступаючих. Натомість відбулося справді відверте обговорення новонародженого літературного твору — конкретизоване, об’єктивно-позитивне і корисне. Тетяна Майданович, головний редактор видавництва «Криниця»; Юрій Гнаткевич, голова просвітницького Центру національного відродження ім. Євгена Чикаленка; Володимир Суржин, член-кореспондент Міжнародної академії біоенергетичних технологій, та інші висловили враження, що книга глибоко філософська і пізнавальна, спірно захоплююча динамікою викладу. Вручаючи М. Павленку відомчу нагороду Національної академії педагогічних наук України — медаль «Григорій Сковорода», — президент академії Василь Кремень наголосив, що книга стверджує добро, своїм словом спонукає читача до роздумів щодо сутності життя на землі, світознавства і духовності Людини... І, мабуть, символічно, що цього творчого вечора в прохолодній залі спілки під акомпонемент скрипки і бандури у виконанні Оксани Павленко-Гандурської та Оксани Давидової линула тепла пісня «Рідна мати моя»...
Василь Сікачина.
