У цьому матеріалі ми наводимо витяги з повідомлень, які відправляють нам до редакції наші співвітчизники, що залишилися на окупованій території.
— Головною дратівливою новиною минулого тижня для луганських любителів «русского мира» була інформація про те, що Європарламент нарешті схвалив безвізовий режим поїздок між Україною та ЄС, — пише луганчанин Борис Г. — Ми, звісно, радіємо за свою країну, але формально всі ці зрадники своєї країни також продовжують залишатися громадянами України. Навіть ті, хто в 2014 році демонстративно рвав синенькі книжечки із тризубом, тепер по-тихому їх уже відновив.
Наочний приклад — «депутат Народної Ради ЛНР» Зінаїда Наден, направо і наліво розповідала про «українських фашистів зі свастиками». У буремні дев’яності вона зуміла прибрати до рук одне з великих підприємств Луганська — місцевий млинкомбінат. Потрібно віддати належне, в Наден вистачило розуму розпорядитися «прихватизованим» добром. Комбінат процвітав, ставши одним із найбільших зернопереробних підприємств України.
Практично вся наша родина в різні роки працювала там, у тому числі й на керівних постах. Ми гордо казали, що годувати луганчан, — це почесна професія. Але наша гордість була втоптана в бруд три роки тому, коли в 2014-му Зінаїда Наден — людина, що до пуття російською не розмовляє, а в найкращому разі на суржику — раптом стала затятим поборником «російської весни». А годувати ми почали вже не луганчан, а «ополченців». Хоча не тільки годувати, а й їх фінансувати...
Ми із дружиною давно на пенсії. Діти звільнилися з роботи й виїхали із сім’ями до Київської області. Але сором за рідне підприємство мене не полишає...
А тут нещодавно син надіслав пару знімків з декількох київських супермаркетів, де цілі торговельні ряди заповнені продукцією з торговельною маркою, що належить Наден. Так, там не написано: «Зроблено в ЛНР», там зазначено якусь київську адресу. І формально це вже український продукт. Але ми ж розуміємо, що виробничі потужності перебувають у Луганську, а не в столиці. Як продукція потрапляє на прилавки українських магазинів — це вже питання до українських правоохоронців.
Не зазначено на упаковці, і куди піде прибуток від продажу цих пластівців і круп. А буквально днями Зінаїда Гаврилівна виступила з ініціативою «створити інвестиційний фонд ЛНР», куди будуть іти відрахування від прибутку всіх місцевих підприємств, і це «поліпшить економічну складову республіки». За цими порожніми словами криється те, що вона хоче створити якийсь добровільно-примусовий «общак» (і це крім уже наявних податків), що годуватиме «молоду республіку» та її бойовиків.
Ви запитаєте: А до чого тут безвіз? А до того, що за документами «Луганськмлин» належить декільком компаніям на Кіпрі. І вже дуже давно. До слова, тоді порекомендував це зробити Олександр Єфремов. Той самий, усе ніяк досі не засуджений український підсудний. Він був компаньйоном Наден, як, власне, компаньйоном усіх «ласих шматочків» Луганської області. Недаремно ж його йменували хазяїном Луганщини.
А Кіпр — це вже країна Євросоюзу, куди тепер Зінаїда Наден зможе їздити ще простіше, вирішуючи свої комерційні питання й підгодовуючи окупантів.
Хоча дуже сподіваюся, що СБУ все-таки розбереться...
