Свято Великодня для Світлани Бережної має дещо сумний відтінок. Три роки тому саме напередодні Великодня вона вимушена була покинути Горлівку, в якій почали безчинствувати сепаратисти, і поїхати в зовсім незнайомий Сєверодонецьк. Вона, директорка школи, яка пропрацювала у Горлівці понад двадцять років та мала проукраїнську позицію, була досить відомою людиною, отже, далі залишатися у Горлівці було небезпечно.
Того року вона паски не пекла. Напруження, стан очікування, відчуття втрати відбирали настрій. Власне, і можливості такої не було, бо сиділи на валізах, кожної хвилини з тривогою та надією стежачи за повідомленнями ЗМІ.
Світлана — людина невіруюча, але у цей період якось несвідомо почала подумки звертатися до Всевишнього і просити у нього, щоб скінчилася війна. Водночас і слово «ангел» для неї набрало особливого змісту. Вона стала ототожнювати його зі словом «надія». У Сєверодонецьку Світлана Бережна спочатку розпочала працювати на державній службі, але професія кликала і незабаром прийняла посаду директора прифронтової Новоайдарської школи-гімназії.
Напередодні Великодня Світлана Володимирівна зі своїми учнями (на знімку) та колегами провели масштабну акцію «Пасхальні ангели». Завдання перед учнями стояло просте — виготовити ангела і загадати йому своє бажання. Треба було бачити, з яким натхненням працювали діти, скільки почуттів вкладали. А бажання у них було одне на всіх — мир та злагода в країні.
Луганська область.
Фото надане Світланою БЕРЕЖНОЮ.
