У пошуках відповіді на це питання активісти ГО "Східноукраїнський центр громадських ініціатив" провели низку досліджень.
Без політики тут, звичайно, не обійшлось, бо, насамперед, дослідники намагались зрозуміти причини, що сприяли виникненню російської агресії: на якому підґрунті вона проросла і чому їй дозволили запанувати на Донбасі? Не можна сказати, що, працюючи в цьому напрямку, "Східноукраїнський центр громадських ініціатив" зробив якісь великі відкриття. Швидше, це схоже на спробу розбуркати суспільство, спонукати його обговорити цю досить важливу тему і почати пошук шляхів щодо розв'язання проблеми не лише східних регіонів, а й загалом України. Бо ситуація на Донбасі сьогодні впливає не лише на тих, хто живе безпосередньо в зоні бойових дій, а й на кожного українця.
Голова громадської організації Володимир Щербаченко звертає увагу на ту обставину, що з початком бойових дій більшість державних шахт опинились на неконтрольованих українською владою територіях, і з липня 2014 року держава фактично втратила контроль над роботою більшості вугільних підприємств, розташованих в ОРДЛО. Причому в окупації опинились всі шахти, що видобувають антрацитові марки вугілля. Це в свою чергу зумовило гострий дефіцит цього палива, оскільки сім з 14 українських ТЕС технологічно розраховані на споживання саме антрациту. Залежність ТЕС від марки вугілля, що видобувається виключно на окупованій території, а також залежність можновладців та підприємців від бажання легкої наживи створили ситуацію, в якій комерційні відносини української сторони з незаконними збройними формуваннями є сумною реальністю. На погляд дослідників, жодних точних підрахунків, які б дозволили оцінити обсяг вугілля, закупленого в ОРДЛО, та розміри перерахованих цим територіям коштів, сьогодні не існує. Бо обидві сторони конфлікту не зацікавлені в тому, щоб така інформація стала надбанням громадськості. Можна лише здогадуватись, який сильний резонанс вона матиме в суспільстві. За даними "Східноукраїнського центру громадських ініціатив", частина вугілля ОРДЛО сьогодні вивозиться до Росії, однак попит на нього там набагато менший, ніж в Україні, бо у росіян є своє, причому значно дешевше вугілля Кузбасу. Словом, Росія не буде купувати вугілля "республік", отже, як раніше, вони не зможуть обійтися без торгових відносин з Україною. Таким чином ситуація має тенденцію до загострення.
Ці висновки дослідники виклали у виданні "Справжня ціна вугілля", яке було презентоване громадськості в Сєверодонецьку. Крім аналізу причин занепаду вугільної галузі, автори видання зробили застереження: сучасна історія Донбасу є одним із прикладів того, до яких проблем може призвести нехтування питаннями захисту довкілля. Зокрема, через бойові дії припинили роботу половина постів контролю якості атмосферного повітря Донецької та Луганської обласних гідрометеорологічних центрів, які опинились на окупованій території та в зоні бойових дій. Не працюють також пости контролю якості поверхневих вод Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів як на тимчасово окупованих територіях, так і на частині звільнених.
Дослідження, проведені громадськими активістами, переконують, що пріоритетами регіональної політики в Донецькій та Луганській областях мають стати системний підхід до розв'язання проблем вугільного сектора, пошук та впровадження економічних альтернатив та моделей інноваційного розвитку. Все це так. Але без надійної фінансової підтримки держави, без наявності чіткої державної програми ці проблеми не вирішити.
Павло ВОРОНЦОВ.
Луганська область.
